Принц Едуард Макс Фолльрат Фрідріх цу Зальм-Горстмар (; 22 серпня 1841, замок Фарлар, Розендаль — 23 грудня 1923, Потсдам) — німецький воєначальник і спортивний функціонер, генерал кінноти Прусської армії.
Біографія Представник давнього знатного роду. Третій син князя Фрідріха цу Зальм-Горстмара (1799–1865) і його дружини Елізабет, уродженої цу Зольмс-Редельсгайм унд Ассенгайм (1806–1886).
З 1858 року служив кавалерійським офіцером у Прусській армії, з 1859 року — в 2-му вестфальському гусарському полку №11 в Дюссельдорфі. Учасник Другої шлезвізької, Австро-прусської (як ординарець генерала Ебергарда Герварта фон Біттенфельда) і Французько-прусської (як командир ескадрону) війн. З 15 листопада 1886 року — командир кірасирного полку «фон Дрізен» (Вестфальського) №4 в Мюнстері, з 19 лютого 1889 року — гвардійського кірасирного полку в Берліні, з 14 травня 1890 року — 1-ї гвардійської кавалерійської бригади в Берліні. З 18 жовтня 1894 по 9 вересня 1908 року — президент Генеральної комісії військового порядку в Берліні. З 1904 — генерал-ад'ютант імператора Вільгельма II, займав цю посаду протягом всієї Першої світової війниDeutscher Offizier-Bund (Hrsg.): Ehren-Rangliste des ehemaligen Deutschen Heeres. Auf Grund der Ranglisten von 1914 mit den inzwischen eingetretenen Veränderungen. Mittler & Sohn, Berlin 1926, S. 1.. Після закінчення війни вийшов у відставку.
Як віце-президент Німецького комітету Олімпійських ігор 1900 року в Парижі, принц Едуард став президентом Ігор 1904 року, які на той час виконували функції Національного олімпійського комітету. В 1901/05 роках він був членом Міжнародного олімпійського комітетуArnd Krüger: Neo-Olympismus zwischen Nationalismus und Internationalismus. In: Horst Ueberhorst (Hrsg.): Geschichte der Leibesübungen. Band 3, Teilband 1: Leibesübungen und Sport in Deutschland von den Anfängen bis zum Ersten Weltkrieg. Bartels & Wernitz, Berlin u. a. 1980, ISBN 3-87039-036-0, S. 522–568.. Він також був великим землевласникам у Мюнстерланді і мав гарні зв'язки в Берліні, будучи членом Союзного клубу (попередника Директорату з розведення чистокровних коней та стрибків) та Імператорського автомобільного клубу.
Звання
Другий лейтенант (1859) Перший лейтенант (30 жовтня 1886) Гауптман (17 травня 1870) Майор (30 березня 1880) Оберстлейтенант (17 червня 1887) Оберст (24 березня 1890) Генерал-майор (25 березня 1893) Генерал-лейтенант (17 грудня 1896) Генерал кінноти (24 грудня 1905)
Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:
Пам'ятна медаль за війну 1864 року проти Данії Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го класу із застібкою «25» Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль Орден Червоного орла, великий хрест Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу Орден Церінгенського лева, великий хрест Орден Вендської корони, великий хрест з короною в золоті Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, великий командорський хрест Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія) Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (Королівство Італія) Орден Корони Італії, великий хрест Орден Оранських-Нассау, великий хрест (Нідерланди) Орден Леопольда (Австрія), великий хрест з діамантами (Австро-Угорщина) Орден Залізної Корони 1-го класу (Австро-Угорщина) Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Меча, великий хрест (Швеція) Орден військових заслуг (Іспанія), великий хрест
Примітки
Посилання
Принц Едуард на сайті Prussianmachine.com