__NOTOC__
ゆ або ユ (/yu/; МФА: [ju] • [jɯ]; ) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 3-го рядка 8-го стовпчика таблиці ґодзюон.
Короткі відомості Опис Фонема сучасної японської мови. Складається з одного приголосного звука та одного неогубленого голосного заднього ряду високого піднесення /u/ (う).
Піднебінний сонорний щілинний: /j/ → ゆ[jɯ]
Порядок Місце у системах порядку запису кани: Порядок ґодзюону: 37. Якщо враховувати знаки рядків い і え стовпчика や, то 38. Порядок іроха: 39. Між き і め. Абетки Хіраґана: ゆ Походить від скорописного написання ієрогліфа 由 (ю, причина). Катакана: ユ Походить від скорописного написання верхньої частини ієрогліфа 弓 (юмі, лук). Манйоґана: 由 • 喩 • 遊 • 湯
Транслітерації Кирилиця: Система Поліванова: Ю (ю). Альтернативні системи: Ю (ю). Латинка Система Хепберна: YU (yu). Японська система: YU (yu). JIS X 4063: yu Айнська система: YU (yu).
Інші системи передачі Шрифт Брайля: －●－－●● Радіоабетка: Юмія но Ю (弓矢のユ; «ю» лука зі стрілами) Абетка Морзе: －・・－－
Джерела та література 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998. 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998. 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版, 1970. Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998. Поливанов Е. Г. Введение в языкознание для востоковедных вузов. — М. 1928. Поливанов Е. Г. Грамматика японского разговорного языка. — М. 1930. Hepburn J.C., A Japanese-English and English-Japanese Dictionary, Shanghai, American Presbyterian Mission Press, 1886. , Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник. — Київ, 1997. Федоришин М. Украïнська транскрипція японськоï мови: методичний посібник з основ японського письма: фонетична транскрипція. Львів: Львівська політехніка, 1994.
Посилання Японська система ромадзі Система ромадзі Хепберна для оформлення японських паспортів Система ромадзі JIS X 4063:2000