Ніргідма де Торгаут

Ніргідма Торгутська, у Франції Ніргідма де Торгаут (, 24 грудня 1907, Токіо — 28 вересня 1983, Лувесьєнн) — монгольська принцеса кочового народу торгутів, нащадка Чингісхана, двоюрідна бабуся лами Цем Тулку Рінпоче. Окрім рідної, володіла чотирма мовами: французькою, англійською, китайською та російською.

Від народження не мала прізвища, після переїзду до Франції називалася de Torhout (буквально «торгутська, з народу торгутів»), причому прізвище вимовлялося де Торгаут, оскільки французи хибно асоціювали його з бельгійським містом Торгаут (Torhout).

Біографія

Сім'я Її дідом був принц Баяр з народу торгутів.

Її батьком був принц Палта з народу торгутів, який походив з давнього роду ойратських аристократів. Він вивчав військову науку в Токіо з 1906 по 1908 рік, був губернатором аймака Алтай з 1908 по 1917 рік, потім став сенатором Китайської Республіки, був одружений з двома жінками, яки народили четверо дітей: Мінджурдорж і Ніргідма від першого шлюбу, Цедендорж і Серцо від другого шлюбу, від матері з племені хошууд.

Її старший брат, Мінджурдорж (китайське ім'я Мінг'юр Ван), був прийнятий у 1915 році до офіцерської школи в Санкт-Петербурзі з особливої ласки царя Миколи II. Через три роки, після смерті батька, він повернувся до Пекіна, успадкувавши його титули, і разом з дружиною, королевою Дечен, присвятив себе підвищенню добробуту свого народу. У 1949 році він утік з родиною до Тибету, пройшовши через Індію, а потім емігрував на Тайвань. Він був членом парламенту Тайваню та помер у 1975 році. Він також є дідом лами Цем Тулку Рінпочеhttps://www.tsemrinpoche.com/tsem-tulku-rinpoche/family/the-princess-nirgidma-my-grandaunt.html.

Її другого брата, Цедендоржа (китайське ім'я Це Шаочжень), відправили до Німеччини, звідки він повернувся на початку Другої світової війни, щоб викладати німецьку мову в Католицькому університеті Пекіна (він розповідає про це в автобіографії «Фланер у старому Пекіні»).

Її сестра, Серцо, добре володіла монгольською, китайською, англійською, французькою та японською мовами, але померла у 17 років.

Біографія У молодості вона жила в наметах та юртах кочових таборів одного з найбільших ойратсько-монгольських племен у північно-західній провінції Сіньцзян, кочуючи численними алтайськими степами Монголії, Китаю та Росії зі своїми табунами коней, верблюдів та овець.

Здобула західну освіту, згідно з побажанням батька, у школі Святого Серця в Пекіні, потім в університетах Парижа та Брюсселя, де протягом семи років вивчала політологію, літературу та музику. Її брат, Цедендорж, у той самий період правив східним крилом племені торгутів у Китаї.

Дружила з П'єром Теяром де Шарденом, з яким познайомилася між 1923 і 1926 роками в Китаї.

Зустрічалася з дуже багатьма відомими особистостями, серед яких: у 1929 році швед Франс Август Ларсон, місіонер у Монголії; у 1932 році данський дослідник і письменник Хеннінг Хаслунд-Крістенсен, спеціаліст з Монголії та її культури; у 1947 році нідерландець Карл Баркман, дипломат і посол Греції. Усі схвально відгукувалися про її бездоганне знання мов (китайської, французької, російської, англійської) та знання культури, яке охоплює як Азію, так і Захід. Її сфотографував Ман Рей.

У листопаді 1932 р. журнал National Geographic вмістив про неї статтю. Кореспондент і фотограф Мен'ярд Оуен Вільямс зробив її фотографію. Того ж року в місті Урумчі (столиця Сіньцзяну) вона зустріла Жоржа Ле Февра, історика експедицій того ж журналу.

З 1932 по 1935 рік данський дослідник Хеннінг Хаслунд-Крістенсен написав кілька книжок про історію монгольських народів та їхній спосіб життя, спираючись на інформацію, надану принцесою Ніргідмою.

У 1937 році опубліковано книжку «Вісімнадцять монгольських пісень та віршів», збірку поезій принцеси Ніргідми з Торхута, перекладену мадам Юмбер-Соважо, з музичними нотами, монгольським текстом, коментарями та перекладами, видану Східною бібліотекою Поля Гьотнера в колекції Музичної бібліотеки музею Гіме під керівництвом Філіпа Стерна.

14 вересня 1939 р. у місті Шанхай, Китай, принцеса одружилася з французьким дипломатом, тодішнім консулом у Пекіні, Мішелем Бреалем (1896—1973), пізніше призначеним послом в Афганістані (1952—1954), Лаосі (1954—1955) та Таїланді (1958—1959).

Сім'я Під час перебування у Внутрішній Монголії наприкінці 1920-х принцеса народила двох синів, Жан-Шарль де Торгаут (1927—2005) і Боні Норіо де Торгаут (1930—1997), яких усиновив її чоловік Мішель Бреальhttps://archivesdiplomatiques.diplomatie.gouv.fr/ark:/14366/ht8kjx3zvswl.

Померла в 1983 році в Парижі.

Примітки