Мико́ла-Ро́берт Микола́йович Ге́йкле (24 грудня 1894, Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1969, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український військовик німецького походження, учасник Першої, Другої світових воєн та Українських визвольних змагань.

В різні роки обіймав чини прапорщика Російської імператорської армії (1915—1917), поручника Української галицької (1918—1920) та Червоної української галицької армій (1920), старшого лейтенанта міліції (1936) та підполковника інтендантської служби Червоної армії.

Життєпис Народився 24 грудня 1894 року в Києві в сім'ї почесного громадянина Тифліса Миколи-Роберта Христофоровича Гейкле і Наталії Казаринової (1873—1922). У 1915 році закінчив Першу Київську школу прапорщиків.

Під час Першої світової війни перебував на службі у Російській імператорській армії. У вересні 1916 року перебував у складі 405-го піхотного Льговського полку. Згадується у фронтових щоденниках прапорщика Костянтина Васильовича Ананьєва. Учасник битви під Ковелем у ході Брусиловського прориву. 24 вересня 1916 року призначений ад'ютантом командира 1-го батальйону 405-го піхотного Льговського полку.

Як поручник Української галицької армії потрапив у полон до більшовиків на межі 1919—1920 років. Згодом служив у Червоній українській галицькій армії. 24 березня 1920 року за розпорядженням генерального штабу РСЧА перейшов на службу в Червону армію.

У міжвоєнний період перебував на службі в радянській міліції. 16 серпня 1936 року отримав звання старшого лейтенанта міліції в Західній області РСФРР.

Під час Другої світової війни призваний у 1941 році зі Смоленська. Служив у штабі тилу 111-го стрілецького корпусу 67-ї армії Ленінградського фронту у званні підполковника інтендантської служби. 27 липня 1953 року звільнений з військової служби в запас.

Помер 1969 року в Одесі, де й похований.

Нагороди

Орден Вітчизняної війни II ступеня (7 липня 1944); Орден Червоного Прапора (30 квітня 1945); Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (9 травня 1945); Орден Червоної Зірки (31 травня 1945); Орден Леніна (5 листопада 1946); Орден Червоного Прапора (13 червня 1952).

Примітки

Джерела

Пахалюк К. Битва під Ковелем. Щоденник офіцера Першої світової. Історична Правда, 15 липня 2014. Приказ НКВД СССР № 759 от 16.08.1936. Историк С. В. Волков. База данных «Участники Белого движения в России» на январь 2025. Буква Г.