Антуан Фуклен також Фоклен (; ; нар. у XVI столітті в Шоні — пом. у XVI столітті) — французький гуманіст і філолог-романіст.
З біографії Протягом майже дев'яти років він вивчав логіку і риторику у П'єра де Ла Раме та Омера Талона (1510-1562). Свій коментар латиною до творів Перса він присвятив саме П'єру де ла Раме. Ставши професором коледжу Прель в Парижі, Фуклен викладав філософію Аристотеля й публічно читав «Сатири» Перса. Лист Фуклена до Карла IX, в якому він згадує Жака Амйо і Гійома Крестьєна, свідчить про те, що він викладав право в Орлеані. Він одружився з дочкою Гійома Крестьєна, лікаря герцога Буйонського, а потім короля Франциска I і, нарешті, Генріха II. Його зять Флоран Крестьєн був одним із редакторів колективного сатиричного твору «Меніппова сатира» (1594).
Фуклен насамперед відомий своїм раннім тлумаченням стилістичних фігур французькою мовою.
Вибрані праці
La rhétorique françoise. Wechel, Paris 1555, 1557. (присвята Марії Стюарт) In: Traités de poétique et de rhétorique de la Renaissance. Sébillet, Aneau, Peletier, Fouquelin, Ronsard. Livre de poche, Paris 2001.
Примітки
Література
Roy E. Leake: La rhétorique françoise of Antoine Fouquelin. 1964. Walter J. Ong (1912—2003): Fouquelin's French rhetoric and the ramist vernacular tradition. In: Studies in Philology, 51, 1954, Seite 127—142. Caroline Trotot: Topiques métaphoriques de Sébillet à Fouquelin. In: Vocabulaire et création poétique dans les jeunes années de la Pléiade (1547—1555). Champion, Paris 2013. Claire Vachon: Le changement linguistique au XVIe siècle. Une étude basée sur des textes littéraires français. Straßburg 2010, S. 352—356.
Посилання