Станіслав Олександрович Артьоменкоіснують різні версії транскріпції прізвища (зокрема, «Артеменко»), тут воно наводиться за Указом Президента України ( , м. Краматорськ, Донецька область — , селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець та спортсмен, солдат Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2023 р., посмертно).

Життєпис Станіслав народився 13 квітня 1997 року у місті Краматорську, що на Донеччині, де й навчався у школах № 10 та № 16. Любив спорт: бігав на довгі дистанції, займався в тренажерній залі, згодом захопився боксом.

2014 року, коли наДонбасі почалася «гібрідна» фаза російського вторгнення, Станіслав був неповнолітнім, за рік уже 18-річний хлопець замість вступу в університет спробував вступити до Державної прикордонної служби, але стали на заваді проблеми зі здоров’ям, які довелося долати лікуванням і тренуваннями.

Закінчив Краматорський фаховий коледж промисловості, інформаційних технологій та бізнесу Донбаської державної машинобудівної академії. Досить пізно – у майже 19 років – прийшов до секції боксу, пізніше, після того як переїхав до Харкова, завзято займався у тренера Валентина Головка, брав участь у боях професійного рівня.

Деякий час їздив на заробітки за кордон.

2020 року прийнятий на військову службу за контрактом до ОЗСП «Азов» НГУ. Обіймав посаду стрільця 3-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення (також існують свідчення про те, що виконував обов’язки мінометника та снайпера).

2021 року Станіслав вступив на заочну форму навчання до Білоцерківського національного аграрного університету – він прагнув здобути вищу освіту, мріяв у подальшому працювати в одній із спецслужб.

Від початку повномасштабного вторгнення брав участь у вуличних боях за Маріуполь та обороні території металургійного комбінату «Азовсталь». З рідких телефонних розмов його наречена дізналася, що рота Станіслава зазнала значних втрат, а сам він 11 травня дістав поранення у ногу, проте продовжував виконувати бойові завдання.

20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Станіслав вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю. Станіславу вдалося двічі зателефонувати нареченій з полону (декому з українських воїнів вдалося пронести у неволю телефони), у розмовах він розповідав, що з ним все добре і він навіть знову намагається тренуватись, ділився мрями про продовження боксерської карєри та повернення у військовий стрій. А ще зробив дівчині пропозицію, пообіцявши одружитися одразу після звільнення…

У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці.

23 червня 2023 року солдата Артьоменка було поховано із військовими почестями на столичному Берковецькому кладовищі.

Родина У Станіслава залишилися хвора на онкологію мама, бабуся, наречена.

Нагороди орден «За мужність» ІІІ ступеня (3 листопада 2023 р., посмертно)  – за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові;

Джерела Курцановська Ганна Азовець Станіслав Артьоменко загинув у Оленівці. За півтора місяці до теракту він освідчився коханій // Свої — 2022. — 30 вересня. Павленко Наталія "Нам досі не повернули його тіло". Історія кохання Ані Зайцевої та «азовця» Станіслава Артьоменка // Переяслав.Csty — 2022. — 10 листопада. Павлова Елена "Хотел вытащить маму": убитый в Еленовке боксер раненым защищал Мариуполь, собирался победить рак и жениться // Обозреватель — 2022. — 27 грудня. Станіслав Артеменко // ЯНГОЛИ СПОРТУ Реквієм за загиблими українськими спортсменами / Спортивний комітет України Артеменко Станіслав // Меморіал. Маріуполь Сторінка пам’яті загиблих Героїв // Білоцерківський національний аграрний університет

Примітки

Див. також Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»