Георг-Генніг Ганс фон Гейдебрек (; 27 грудня 1903, Потсдам — 12 квітня 1976, Аренсбург) — німецький офіцер, оберст вермахту і резерву бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія Представник знатного померанського роду. Син оберста Прусської армії Ганса фон Гейдебрека і його дружини Емілії, уродженої фон Ліхтенберг. Він навчався у школі в рідному місті, потім у гуманістичній гімназії імператриці Августи у Шарлоттенбурзі та, нарешті, у педагогічному училищі у Путбусі, яке закінчив у 1922 році. 1 квітня того ж року вступив в кавалерійський полк рейхсверу. Будучи кадетом Центрального піхотного училища Мюнхена, разом з товаришами брав участь в Пивному путчі.

Учасник Польської і Французької кампаній, командир роти 8-го танкового полку. З грудня 1940 року — командир 1-го дивізіону 201-го танкового полку 17-ї танкової дивізії. Учасник Німецько-радянської війни, бився під Харковом, на півдні Росії та на Кавказі. В червні 1942 року поранений осколком гранати. З 6 липня 1942 року — командир 201-го танкового полку. З 18 жовтня по 10 листопада 1942 року — інструктор з тактики командного училища Парижа. З 15 листопада 1942 року — командир 201-го танкового полку, з яким бився в районі Ростова-на-Дону. З 18 січня 1943 року — командир 39-го піхотного полку. 15 травня 1943 року відправлений в командний резерв ОКГ. З 20 липня 1943 року — командир парашутно-танкового полку «Герман Герінг» 1-ї парашутно-танкової дивізії «Герман Герінг». з яким бився в Італії. В червні 1944 року поранений і до кінця Другої світової війни перебував у різних шпиталях. В кінці війни взятий в полон американськими військами в баварському шпиталі. У вересні 1945 року звільнений.

Після звільнення оселився в Беблінгені, де мешкала його родина. До 1948 року ніде не працював через наслідки отриманого на війні поранення. В 1947 році успішно пройшов денацифікацію щодо своєї участі в Пивному путчі та отриманні Ордена крові: Гейдебрек заявив, що не знав про незаконність путчу і не вимагав ордена. В 1948 році відкрив підприємство з вулканізації шин в Беблінгені. Пізніше влаштувався на роботу до автомобільного виробника Daimler-Benz в Зіндельфінгені. В 1956 році вступив в ХДС. В 1962 році переїхав в Аренсбург і очолив районний відділ ХДС в Штормарні. Окрім цього, він був зарахований в резерв бундесверу і брав участь у різних навчаннях.

Звання

Кандидат в офіцери (1 квітня 1922) Гауптман (1 жовтня 1934) Майор (1 червня 1940) Оберстлейтенант Оберст (1 червня 1943)

Нагороди

Орден крові (№1476; 9 листопада 1933) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років; 1936) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За танкову атаку» в сріблі Нагрудний знак «За поранення» в чорному Німецький хрест в золоті (23 жовтня 1942) Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (№1655; 28 березня 1943) Нарукавна стрічка 1-ї парашутно-танкової дивізії «Герман Герінг» Лицарський хрест Залізного хреста (25 червня 1944) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар

Література

Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Dörr M. Die inhaber der Anerkennungsurkunde des Oberbefehlshabers des Heerses 1941-1945, Ossnabrück, 1993, ISBN 3-7648-2426-3