Периурбанізація — це процес просторового розширення міських територій на їхню периферію, що призводить до трансформації сільських районів і зміни їхнього соціально-економічного профілю. Цей процес передбачає поступове поглинання сільських або напівсільських територій містом та виникнення нових форм просторової організації, які поєднують риси як міського, так і сільського середовища.
Периурбанізація пов'язана з кількома ключовими явищами:
1. Міграція населення: відтік жителів із центрів міських агломерацій на периферію у пошуках кращих житлових умов, нижчих цін на землю та оренду, більш сприятливого екологічного середовища, а також безпечніших умов життя.
2. Розвиток транспортної інфраструктури: периурбанізація значною мірою зумовлена підвищенням мобільності населення завдяки розвитку автомобільного транспорту та вдосконаленню шляхів сполучення між містом і приміськими територіямиAnne Bossé et Marc Dumont, L’au-delà des villes contre l’entre-deux des villes, EspacesTemps.net, 17 mai 2006..
3. Функціональна трансформація територій: сільські райони, охоплені периурбанізацією, зазнають змін — зростає частка індивідуальної житлової забудови, виникають нові торгівельні та промислові зони, змінюється структура зайнятості населення..
4. Деденсифікація центрів міст: унаслідок периурбанізації спостерігається зменшення щільності населення в центральних районах міста (особливо в країнах Глобальної Півночі), що призводить до занепаду частини міської інфраструктури — явища, яке отримало назву "міста, що скорочуються" (shrinking cities)..
5. Диспропорції у плануванні: периурбанізація часто відбувається без належного урбаністичного планування, що призводить до фрагментації простору, погіршення транспортного сполучення та перевантаження інфраструктури в нових житлових зонах.
6. Втрати природного і сільськогосподарського середовища: розширення міст відбувається переважно шляхом освоєння вільних сільських або природоохоронних територій. Наприклад, у Франції 2011 року, за даними Міністерства екології, щодня знищувалося в середньому 165 гектарів природних та сільськогосподарських угідь для будівництва житла, доріг і зон економічної активності.
7. Особливості в країнах Глобального Півдня: периурбанізація там часто зумовлена неможливістю доступу бідних верств населення до житла в центрі міста, що спричиняє стихійне заселення периферійних територій без відповідної інфраструктури..
Історично периурбанізація активізувалась із кінця 1960-х років у Європі, США, а згодом у країнах Латинської Америки та Азії. Поняття стало предметом статистичного аналізу та урбаністичних досліджень лише з кінця XX століття.
Периурбанізація залишається складним, динамічним і багатоаспектним явищем, яке вимагає міждисциплінарного підходу: аналізу демографічних тенденцій, просторового планування, транспортної логістики, соціології та екології.
Елементи визначення
У Франції INSEE (Національний інститут статистики та економічних досліджень) розуміє процес периурбанізації через статистичне поняття міської території та її так званої «приміської корони». Це сукупність муніципалітетів, що входять до міської агломерації, але не є її центральним містом.
Наслідки периурбанізації Цей процес має значний і багатогранний вплив на суспільство, економіку та навколишнє середовище:
Соціальні та демографічні наслідки: Значний приплив активного населення до сільської місцевості.
Впровадження нового, більш міського способу життя в традиційно сільському середовищі.
Соціологічні конфлікти між корінними сільськими жителями та новими мешканцями з міст.
Відродження сільських районів, які розташовані в межах комфортного часу добирання до міста.
Екологічні та ландшафтні наслідки: Модифікація ландшафтів через розбудову інфраструктури та житла.
Зміна гідрологічного балансу через герметизацію ґрунту, що впливає на танення снігу та інтенсивність дощівRevêtement de voies, de parcelles bâties dans des bassins anciennement inondables (de friches et de prairies) provoquant l'effet chasse d'eau par drains puis canalisation des affluents. Voir InondationExemple : vallée de l'Orge..
Економічні наслідки: Зростання явища «маятникової міграції», коли люди щодня долають значні відстані, щоб дістатися на роботу в місто.
Можливе зубожіння окремих міських районів через відтік середнього класу, що посилює соціальну та просторову нерівність.
Термінологічні відмінності Важливо розрізняти схожі, але не ідентичні поняття:
Периурбанізація стосується фізичного розширення забудованих територій навколо міст.
Урбанізація більше стосується імпорту міського способу життя та культурних цінностей у сільські райони.
Крім того, 1996 року географ Жерар-Франсуа Дюмон ввів термін «параурбанізація», щоб описати процес, коли урбанізація відбувається без розриву — це заселення просторів сільської морфології, розташованих за межами агломерацій, але звідки значна частина зайнятого населення щодня добирається на роботу в містоGérard-François Dumont, Les spécificités démographiques des régions et l’aménagement du territoire, Éditions des Journaux officiels, 1996[réf. incomplète]..
Периурбанізація в Європі Периурбанізація є значним явищем для Європи, яка є одним із найбільш урбанізованих континентів. 2007 року понад чверть території Європейського Союзу постраждала від розширення міст.Étalement urbain en Europe , EEA Briefing,
Периурбанізація у Франції
Політичні та соціальні причини периурбанізації у Франції У 1970-х роках політика прем'єр-міністра Раймона Барра сприяла масовому розвитку індивідуального житла. Вона переорієнтувала державну допомогу з будівництва великих житлових масивів на підтримку володіння власними будинками. Цьому також сприяв вплив американських телесеріалів, що популяризували модель індивідуального будинку із садом.
Сільські муніципалітети охоче виділяли землю під забудову, оскільки це допомагало уникнути падіння доходів від податку на житло та закриття шкіл. Це призвело до того, що забудова розширювалася все далі від міст, створюючи залежну від автомобілів аудиторію мешканців передмістя.
Станом на 2021 рік у Франції 56% житлового фонду становили індивідуальні будинки, а 58% домогосподарств були власниками свого житла. Ця тенденція посилилася під час пандемії COVID-19, коли багато людей шукали спокою та простору, попри урядовий дискурс, спрямований на відродження міських центрів. Міністр житлово-комунального господарства Еммануель Варгон 2021 року критикувала цю «модель міського планування 1960-х і 1970-х років», що призвела до розширення житлових масивів на околицях міст..
Хронологія та масштаби явища
1960-2010 рр.: За цей період 2,5 мільйона гектарів землі у Франції було «поглинено» периурбанізацієюBati-Actu (2017) L'urbanisation des territoires inquiète les aménageurs de l'espace rural, Avec AFP, publié 31/05/2017. 1990-ті рр.: Приміські райони, де земля була дешевшою, ніж у містах, але дорожчою, ніж у віддалених селах, показали найбільше зростання населення. За десятиліття (1990–1999) населення приміських зон зросло на 8%Brunet R., Ferras R. et Théry H., 1992, Les mots de la géographie. dictionnaire critique, Reclus - La Documentation Française, Paris, 518 p., тоді як у містах — на 2,5%Bigot R., Hatchuel G. et Berard I., 2001, Les Français et l'espace rural, CREDOC, Paris, 139 p., а в сільській місцевості — лише на 0,6%Antoine de Boismenu, 2004, La fin des paysages, Livre blanc pour une gestion ménagère de nos espaces ruraux, Fédération nationale des SAFER, Paris, 49 p.. Початок 2000-х: За даними IFEN, у Франції щороку зникало близько 60 000 гектарів природних або сільськогосподарських угідь через урбанізаціюAlexandra Schwartzbrod, « La France plutôt moyenne en environnement », dans Libération du 17/10/2006, . Після 2008 року: Після економічної кризи темпи урбанізації сповільнилися, але з 2015 року знову почали зростатиIFEN, 2007, Ménages, la consommation d'espace par l'habitat. 2016 року кількість продажів землі під забудову збільшилась на 22%, що свідчило про втрату приблизно 50 000–60 000 гектарів на рікDonadieu P., 1998, Campagnes urbaines, actes sud, Arles, 219 p. Експерт Роберт Левеск зазначає, що периурбанізація часто поглинає найкращі сільськогосподарські землі, оскільки міста будуються в центрі родючих регіонів. За його прогнозами, до 2060 року може бути втрачено ще 2,5 мільйона гектарів, що призведе до скорочення сільськогосподарських угідь на 8–9%.
Інтенсивність периурбанізації Інтенсивність явища залежить від розміру агломерацій: у малих містах частка робочих місць, зайнятих мешканцями приміських районів, вища, ніж у великих містах Франції. Наприклад, у Паризькій агломерації цей показник становить 12%, у Ліоні, Ліллі, Тулузі, Бордо, Марселі чи Нанті – близько 25%, у Ренні – 40%, а в малих містах, таких як Санліс, Саррегемін або Ландерно, – понад 65% Matthieu Drevelle, Global modelisation and local characteristics of French periurban spatial organization, European Colloquium on Quantitative and Theoretical Geography, Athènes : Grèce (2011).
Попри інтенсивне залучення працівників із приміських зон зменшується з розміром міста, найбільше таких працівників приваблюють саме великі міста. У 2007 році в паризькій агломерації працювало 615 000 осіб, які проживали в приміській зоні, а в агломераціях Ліона, Лілля, Марселя та Тулузи – понад 100 000.
Розвиток сільських районів Явище периурбанізації по-різному впливає на сільські території:
1. Райони поблизу великих міст: Ці території, легкодоступні через автомагістралі, найбільше постраждали від периурбанізації. Вони популярні серед молодих пар, для яких вартість землі там доступніша. Наприклад: Сен-Желі-дю-Феск, Ле-Фург.
2. Ізольовані сільські райони: Ці райони залишаються незачепленими периурбанізацією через географічну ізоляцію. Вони часто страждають від занепаду сільського господарства та старіння інфраструктури.
3. Динамічні, але віддалені райони: Ці території не зазнають периурбанізації, але демонструють власне демографічне зростання завдяки туризму, розвитку агропромисловості, наявності другого житла та поверненню пенсіонерів. Прикладом є долина Дюранс, де розвиток зрошення дозволив розвивати садівництво.
Законодавчі заходи та політичні фактори Низка законів, таких як LOADT, LOADDT, закон SRU, закони Гренелля та закон ALUR, визнають негативні наслідки периурбанізації та розростання міст.. Урядові програми ущільнення забудови спрямовані на обмеження цього процесу шляхом стимулювання будівництва нового житла в існуючих центрах сіл. Однак такі ініціативи можуть наштовхуватися на опір місцевих жителів, які побоюються втрати «ідентичності» свого села.
Механізм
Політичний фактор На розвиток периурбанізації вплинуло кілька політичних факторів, окрім політики, що сприяла бебі-бумуLe Jeannic, T. (1997). Trente ans de périurbanisation: extension et dilution des villes. Économie et statistique, 307(1), 21-41.Oris, M. (2015). Le baby-boom et les baby-boomers: Explorer l’entrelacement des temps historiques, familiaux et individuels. та збільшенню тривалості життяde Lamaze, F. P. (2003). Vieillissement contrasté de la population. Mid Pyren Populat Et Territoir, 33.
1. Політика привабливості міст: Міста та містечка, прагнучи збільшити свої доходи від податків, проводили політику, що заохочувала міграцію населення, отримуючи при цьому підтримку у вигляді регіональних та національних субсидій.
2. Сільськогосподарська політика: Вона сприяла розвитку промислового сільського господарства, що призвело до відтоку населення з сільських районів, і при цьому не надавала інструментів для стримування урбанізаціїThomsin, L. (2001). Périurbanisation et rurbanisation en Wallonie et à Bruxelles: contenus démographiques, économiques et sociaux (Periurbanization and rurbanization in Wallonia and Brussels: demographic, economic and social contents). Bulletin de l'Association de géographes français, 78(1), 51-65.Thomsin, L. (2000). La reprise démographique rurale en Wallonie et en Europe du Nord-Ouest. Espace, populations, sociétés, 18(1), 83-99..