Вбивство Кюлліккі Саарі є одним із найвідоміших у Фінляндії. Вбивцю Саарі так і не знайшли, незважаючи на ретельне розслідування. У 2000-х роках громадськості було оголошено, що поліція має вагомі підозри щодо особи злочинця, але доказів все ще недостатньоAlibi 1/2002, s. 50–53..
Життя Аулі Кюлліккі Саарі () народилася 6 грудня 1935. Вона була дочкою фермерів Вільгельміїни та Ейно Саарі з , другою наймолодшою з шести дітей. Кюлліккі була віруючою, часто їздила на велосипеді до церкви та брала участь у релігійних службахPoliisi kertoo 1 — Suomalaisia rikostapauksia, s. 46. Після початкової школи Кюлліккі навчалася у двох класах в Каугайокі, але кинула навчання після серйозної велосипедної аварії. Влітку 1952 року вона працювала хатньою помічницею в родині у Кокемякі, а на початку вересня 1952 року почала працювати в канцелірії вікарія в Ісойокі. За словами друзів, Кюлліккі була жвавою та веселою вдома, але сором'язливою та тихою в незнайомій компанії. На відміну від більшості своїх однолітків, вона ніколи не ходила на танці, і невідомо, чи мала вона побачення з кимось або Jermo 1975, s. 9–12..
Зникнення У неділю вранці, 17 травня 1953 року, Кюлліккі поїхала велосипедом на церковну службу до церкви Ісойокі (13 км від її дому)Poliisi kertoo 1 - Suomalaisia rikostapauksia,Hannes Markkula, s. 46. Повернувшись додому о 13:00, вона сказала батькам, що втомилася і йде відпочивати, що було незвично, оскільки раніше вона так не робилаMarkkula 1997, s. 21.. Протягом дня Кюлліккі була неспокійною та похмурою.
Того вечора Кюлліккі збиралася на духовний молодіжний захід у Корттеенкюля, який розпочався о 18:00. Вона сказала своїй подрузі Майю Юлі-Гієталі, що хотіла б відвідати захід, але її непокоїло, що доведеться пізно повертатися. Юлі-Гієтала також помітила, що Кюлліккі того дня чомусь поводилася занепокоєно. Однак Саарі все ж відправилася на той західMarkkula 1997, s. 22.. Останніми її словами до подруги було: «Цікаво, чи вийде це цього разу, як і раніше. Бувай, Майю»Kallio & Vesa, 1981, s. 7, 32.
Востаннє Саарі бачили живою того вечора на шосе між Ісойокі та Каугайокі. Після заходу дівчата, які поверталися додому на велосипедах, розійшлися на перехресті з молочними фермами близько 22:30, і Саарі продовжила рух на північ до свого будинку в селі Гейккіля. Від перехрестя до її будинку залишалося шість кілометрів. Останнім, хто бачив Кюлліккі живою, схоже, був Яакко Лягтеенмякі, що теж повертався на велосипеді з церкви. Він зустрів двічину через 1,5 км після перехрестя з молочними фермами близько 22:40. Однак Лягтеенмякі не був з нею знайомий і не міг впевнено сказати, чи бачив саме її.
Додому Кюлліккі Саарі так і не повернулася. Ймовірно, вбивця зустрів її приблизно за кілометр від місця, де її бачив ЛягтеенмякіMarkkula 1997, s. 23.. Гільма, 66-річна фермерка, що жила поблизу того місця, пізніше розповіла, що близько 23:30 почула, як хтось кричить: «Заради Бога, допоможіть!». За її словами, голос був жіночим
Батьки Кюлліккі спочатку не були стурбовані тим, що вона не повернулася, оскільки вона іноді ночувала у своєї подруги Юлі-Гієтали. Батьки дізналися про її зникнення лише тоді, коли у вівторок додому зателефонували з канцелярії вікарія, дивуючись, чому Кюлліккі не прийшла на роботу.Markkula 1997, s. 24..
Пошуки
Початкові пошуки У середу, 20 травня, місцева поліція організувала обшук району поблизу місця, звідки пішли Кюлліккі Саарі та її подруга Юлі-Гієтала. Участь у пошуках взяли близько 30 людей, але жодних слідів Кюлліккі чи її велосипеда не знайшлося. Звістка про зникнення дівчини швидко поширилася по всій громадіJermo 1975, s. 20.. 21 травня з відділу в окрузі Вааса надіслали слідчого для керівництва пошуками. Сотні людей шеренгою прочісували через зону пошуків у лісовій та болотистій місцевості поблизу перехрестя з молочними фермами.
Зникнення дівчини привернуло увагу всієї країни, і на місці події зібралася велика кількість журналістів. Зокрема, події освітлювало радіо новинного агентства . Вже на цьому етапі вважалося очевидним, що Кюлліккі Саарі стала жертвою злочину.
Невдовзі стало зрозуміло, що подруга Кюлліккі Майю Юлі-Хієтала була не останньою, хто бачив її живою. Співробітник дорожнобудівельної служби Яакко Лягтеенмякі, повертаючись на велосипеді з релігійної служби в селі Гейккіля до свого будинку в парафії Ісойокі, повідомив, що близько 22:40 обігнав іншу велосипедистку — незнайому йому молоду жінку, яку кілька разів бачив раніше у будинку вікарія
Наступного ранку, близько 7:20, фермер Оскарі Форсбі та його син Вільго, перевозячи конем молоко, помітили сліди шин автомобіля, що різко розвернувся на дорозі, та сліди шин велосипеда, які дозволяли припустити, що його зіштовхнули з дороги боком автівки. Також на цьому місці було виявлене розбите скло. Це місце знаходилося приблизно за півтора кілометра від роздоріжжя біля молочної ферми, де Саарі та Юлі-Хієтала розійшлисяJermo 1975, s. 23. Отримавши звістку про зникнення Кюлліккі, Форсбі поспішили повідомити про свою знахідку в поліцію, але на той момент рух транспорту вже стер сліди, які вони бачили, не вдалося знайти навіть бите скло. Примітно, що сліди знаходилися майже точно в тому ж місці, де Саарі зустрілася з Лягтеенмякі, але той, за його словами, на момент зустрічі не помітив нічого особливого чи незвичайного. Однак тепер стало відомо місце, поблизу якого було необхідно провести дуже детальне обстеження місцевостіJermo 1975, s. 22–23..
Пізніше поліція повідомила, що молоді чоловіки, які проїздили через це місце ще близько 20:30, теж бачили сліди розвороту автомобіля на цьому місці, тому ці сліди могли взагалі не бути пов'язані зі зникненням СааріKallio & Vesa, 1981, s. 12.
Швидко стало зрозуміло, що стався винятковий для Фінляндії злочин. Мешканці Ісойокі були шоковані цим інцидентомJermo 1975, s. 66.. Місцеві мешканці проявляли щире бажання допомогти поліції. Участь у пошуках зниклої вважалася обов'язком, як через горе її родичів, так і для очищення репутації громадиJermo 1975, s. 21.. Однак незабаром почали поширюватися чутки, підозри та звинувачення, які отруювали атмосферу. Ситуацію підігрівала преса, яка під час тривожних пошуків публікувала всі ці чутки, припущення та теорії, щоб задовольнити читачів, які вимагали хоча б якихось підказок та сподівалися, що злочин буде розкритоJermo 1975, s. 34–35.. Газети також без вагань публікували імена заарештованих у підозрі по цій справі, хоча поліція врешті не знаходила доказів та звільняла їхJermo 1975, s. 37..
Кремовий автомобіль
Через тиждень після зникнення очевидці повідомили про автомобіль кремового кольору, який їхав тією ж дорогою, що й Кюлліккі, у ніч її зникнення. 12-річний очевидець повідомив, що бачив світлий автомобіль, який проїхав повз його село близько 23:00 з велосипедом у багажникуKarhusaari 2009, s. 119.. За словами свідка, в машині було двоє чоловіків, один з яких був великого зросту, інший — нормальногоKallio & Vesa, 1981, s. 9, s.10. Незважаючи на пізній вечір і велику швидкість автомобіля, він їхав з вимкненими фарамиJermo 1975, s. 24.. Також цей автомобіль бачила Сільві Хаускавіїта з села Ууро. Вона розповіла, що вони з дочкою сиділи на сходах свого будинку, коли повз проїхав світлий автомобіль з боку Пянтяне, продовжуючи рух у напрямку Ісойокі. У багажнику автомобіля було видно велосипедну шину. Менш ніж через півгодини той самий автомобіль повернувся з Ісойокі.
Ці свідчення дали поліції підстави припустити, що автомобіль збив Кюлліккі, після чого дівчину разом з велосипедом погрузили до машини. Трохи пізніше до поліції звернулися двоє молодих чоловіків, які на момент зникнення Саарі їхали з Каухайокі в напрямку Ісойокі на мотоциклах. На перехресті Кархукангас, приблизно за 20 кілометрів від парафії Ісойокі в напрямку Каухайокі, мотоциклісти обігнали подібний автомобіль, припаркований на узбіччі дороги. Територію навколо перехрестя Кархукангас ретельно обшукалиJermo 1975, s. 24–25.. Втім, цей напрямок розслідування не дав жодних результатівJermo s. 27–29..
Через місяць після зникнення, 16 червня, змінився керівник розслідування, тепер це був Аксель Скогман з відділення Центральної кримінальної поліції округу ВаасаJermo 1975, s. 22.. На той момент найбільш поширеною теорією щодо зникнення серед громадськості була та, що зазначений автомобіль збив Кюлліккі Саарі, і вона або загинула на місці, або отримала настільки серйозні поранення, що її добили, щоб замести сліди. Після цього злочинці забрали тіло дівчини та її велосипед у свою машину та десь сховалиJermo 1975, s. 29..
9 червня фотографію зниклої вперше опублікували в газетах. Через кілька тижнів після публікації фотографії з повідомили про кілька випадків спостереження молодої жінки, яка дивно поводилася та тікала від людей у лісі. Газети приділили цій справі багато уваги, припускаючи, що цією жінкою могла бути Кюлліккі Саарі. Втім, цей напрямок розслідування теж не дав ніяких результатівPaloaro & Palo 2004, s. 126.Jermo 1975, s. 35..
Виявлення велосипеда
22 липня двоє збирачів ягід побачили у торфяній ямі на віддаленому болоті Леллулааксо велосипедну шину. Це був велосипед Саарі. Ніпелі з шин були зняті, щоб велосипед краще занурювався в болото, не залишаючи слідів. Місце, де знайшли велосипед, знаходилося в густому лісі за сотні метрів від дороги, отже людина, яка сховала велосипед, мала добре знати місцевість. Викликало подив, чому його не помітили під час попередніх пошуків: болота досліджували металошукачем. Втім, тоді рівень води був високим, а на момент виявлення вода спала. Також можливо, велосипед привезли на болото пізніше: його сідло виглядало надто добре, ніж якби тижнями пролежало в багнюці. Поліція повернула велосипед батькам Саарі, не оглянувши його належним чиномKarhusaari 2009, s. 130.. На поверхні велосипеда були помітні сліди іржі — можливо, його зберігали на відкритому повітрі, перш ніж занурити в болото. В цілому велосипед був цілим, за винятком потертостей з правого бокуKallio & Vesa, 1981, s. 16. Це протиречило теорії про те, що Кюлліккі Саарі збив автомобіль: тепер вважалося, що відбулося умисне вбивствоJermo 1975, s. 31..
Пошуки в Куортане
На початку осені у цій справі було відкрито нове розслідування. Начальник поліції Куортане Оке Віханто розпочав масштабні пошуки в Кааранкаярві, розташованому на кордоні Куортане та . Місцевий фермер Аарре Аутіо розповів, що близько 5:00 ранку наступного дня після зникнення Кюлліккі Саарі він почув з боку озера жіночий крик про допомогу, розмову чоловіків та два постріли з пістолета. Аутіо пішов розвідати, що там відбулося, і побачив на сільській дорозі двох незнайомих чоловіків та автомобіль світлого кольору. Кілька інших мешканців цієї місцевості також свідчили про постріли та деякі інші незвичайні спостереження того ранку.
Однак виник сумнів, що ці спостереження пов'язані зі вбивством Саарі. У такому випадку вбивці мали бути достатньо зухвалими, щоб провезти свою жертву майже за 200 кілометрів від місця її зникнення, через багатолюдні Каухайокі, Курікку, та Сейняйокі, ризикуючи бути викритими.
Але все ж 12 вересня в Кааранкаярві було розпочато пошуки, і сотні волонтерів обшукали територію навколо озера. Нічого незвичайного не було знайдено, окрім пістолетного патрона, знайденого на північному кінці озера. Пошуки тривали близько місяця, поки тіло Саарі не було виявлено в Ісойокі. Що ж насправді сталося на озері, так і лишилося загадкоюJermo 1975, s. 41–47..
Виявлення тіла
У жовтні слідчі вирішили ще раз прочесати територію в місці, де Оскарі та Вільо Форсбі виявили підозрілі сліди на дорозі. Перші ж пошуки дали результати: у суботу, 10 жовтня, близько дев'ятої ранку, Валттері Мякела, один з пошуковиків, знайшов черевик, який виявився черевиком зниклої. Усередині черевика були набиті шарф Саарі та чоловіча шкарпетка, кілька разів обв'язана чорною вовняною ниткоюPaloaro & Palo 2004, 96.. На шарфі були сліди від зубів — очевидно, його використовували як . Власника шкарпетки так і не знайшлиMarkkula 1997, s. 31.Jermo 1975, s. 48..