Ілля́ Іва́нович Матеїк (1890, Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина — † 12 листопада 1927, Снятин, Друга Річ Посполита) — український громадський, культурний і військовий діяч, активний учасник повітової Снятинської секції Українського Студентського Союзу (1912—1914), старшина Легіону Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, учасник Першої світової війни та польсько-української війни, головний редактор української газети «Громадський Голос» (1916).

Життєпис

Австрійський період Народився в міщанській родині Івана Матеїка у Снятині (нині Івано-Франківська область). Батько діяча був керівником Руської міщанської читальні у Снятині. Навчався у Коломийській гімназії (1902—1910), згодом студіював право у Львівському університеті (1911—1915).

У 1914 році належав у Львові до Товариства Українських Січових Стрільців II, що приміщувалося в домівці повітової «Січі». До цього гуртка входили також Гандзя Дмитерко, Пилип Деркач, Ольга Левицька-Басарабова, Павлина Михайлишин та інші, які згодом стали УСС-ами. Керівниками гуртка були Іван Чмола, Петро Франко, Роман Сушко, Роман Дашкевич.

Участь у військових діях Того ж року Ілля Матеїк вступив до Легіону УСС. З невідомих причин осінню 1914-го перевівся на італійський фронт. У 1917 році зазнав важкого поранення в Італії і був звільнений зі служби як військовий інвалід. В 1916 році був головним редактором з 1-го по 16-й номер газети Громадський Голос. У 1917—1918 роках продовжував бути одним із редакторів «Громадського Голосу».

Брав участь у боях біля Снятина в листопаді 1918 року. Про нього згадував у своїх спогадах Олекса Бойків, зазначаючи його військовий ступінь як «значковий чотар» у курені сотника Василя Гошоватюка в Заболотові.

Останні роки життя Після війни деякий час мешкав у Снятині, був активним учасником місцевого культурного життя — відвідував товариство «Боян», читальні. Згодом переїхав, певний час перебував у Чехословаччині (1919—1926), де лікувався від наслідків поранень і грудної недуги, набутої у війську. В 1921 році здобував торговельну освіту разом із іншими українськими старшинами в українськім військовім таборі в Дайч-Габлю .Підтримував українські громадські ініціативи, зокрема жертвував кошти на «Рідну Школу».

1926 року повернувся до Галичини, працював у кооперативі «Маслосоюз» у Львові. Помер 12 листопада 1927 року в домі своїх батьків у Снятині від наслідків поранень. Похований на міському цвинтарі у Снятині. Примітки

Джерела