Директи́ва про низьку́ напру́гу (LVD) — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який визначає спільні стандарти на єдиному європейському ринку для «електричного обладнання, призначеного для використання з номінальною напругою від 50 до 1000 В для змінного струму та від 75 до 1500 В для постійного струму, крім обладнання та явищ, перелічених у Додатку II». Директива передбачає спільні широкі цілі для правил безпеки, щоб електрообладнання, схвалене будь-якою країною-членом ЄС, було прийнятним для використання в усіх інших країнах ЄС. Директива про низьку напругу не містить жодних конкретних технічних стандартів, яких необхідно дотримуватися, натомість спираючись на технічні стандарти IEC, які допомагають розробникам виробляти безпечну продукцію. Продукти, що відповідають загальним принципам Директиви про низьку напругу та відповідним конкретним стандартам безпеки, маркуються знаком CE, що вказує на відповідність та прийняття в усьому ЄС. Відповідність підтверджується виробником на основі його оцінки відповідности.
Ця директива оновила та замінила 2006/95/ЄС.
Застосування Директива охоплює , призначене для використання з номінальною напругою від 50 до 1000 вольт для змінного струму (AC) або від 75 до 1500 вольт для постійного струму (DC). Важливо, що вона не охоплює напругу всередині обладнання. Директива не охоплює компоненти (в широкому сенсі це стосується окремих електронних компонентів).
Певні класи обладнання, що охоплюються іншими технічними стандартами, перелічені в Додатку II Директиви як виключені з її сфери застосування. До цих предметів належать медичні прилади, лічильники електроенергії, залізничне або морське обладнання, а також електричні вилки та розетки для побутового використання.
Імплементація У Сполученому Королівстві ця директива імплементована у «Правилах безпеки електрообладнання 2016 року».
Див. також
Примітки
Посилання
5 способів не пройти випробування LVD відповідно до Директиви про низьку напругу – Electronics Weekly