Директи́ва про визна́ння професі́йних кваліфіка́цій — нормативно-правовий акт Європейської Унії, яким регулюється порядок взаємного визнання дипломів, сертифікатів та інших документів, що офіційно підтверджують кваліфікацію найманого працівника на території держав-членів Європейської Унії. Директива була прийнята 7 вересня 2005 року та набрала чинности 20 жовтня 2005 року.
ЄУ гарантує чотири основні свободи: по-перше, вільний рух товарів, по-друге, вільний рух працівників та свободу встановлення, по-третє, свободу надання послуг, а по-четверте, вільний рух капіталу та платежів. Визнання професійних кваліфікацій та освітніх документів має особливе значення для вільного пересування осіб, тобто вільного пересування працівників та свободи встановлення, а також для свободи надання послуг. Ця директива забезпечує матеріальну основу для вільного пересування окремих громадян Унію, адже воно є неповним, доки людина не може здійснювати свою професію в інших європейських державах.
Історія Директива 2005/36/ЄС від 7 вересня 2005 року про визнання професійних кваліфікацій, з одного боку, була прийнята як узагальнений кодекс правил Європейської Унії в цій сфері, а з іншого — запровадила деякі нові положення, якими усувалися прогалини у правовому регулюванні визнання кваліфікації. З 20 грудня 2007 року вона повністю замінила положення всіх попередніх директив у цій галузі. У цій директиві вперше було введено мінімальний трирічний термін для будь-якої професійної освіти.
Зміст
Структура
Преамбула (Whereas, складається з пунктів 1-44); Титул I. Загальні положення (Title I General provisions, складається зі статей 1-4); Титул II. Вільне надання послуг (Title II Free provision of services, складається зі ст. 5-9); Титул III. Свобода заснування (Title III Freedom of establishment); Глава I. Загальна система визнання документів про освіту (Chapter I General system for the recognition of evidence of training, складається зі ст. 10-15); Глава II. Визнання професійного досвіду (Chapter II Recognition of professional experience, складається зі ст. 16-20); Глава III. Визнання на основі координації мінімальних вимог до освіти (Chapter III Recognition on the basis of coordination of minimum training conditions, складається зі ст. 21-49); Глава IV. Загальні положення щодо заснування (Chapter IV Common provisions on establishment, складається зі ст. 50-52); Титул IV. Детальні правила здійснення професійної діяльності (Title IV Detailed rules for pursuing the profession, складається зі ст. 53-55); Титул V. Адміністративне співробітництво та відповідальність перед громадянами за введення в дію (Title V Administrative cooperation and responsibility for implementation, складається зі ст. 56-59); Титул VI. Інші положення (Title VI Other provisions, складається зі ст. 60-64); Додаток I. Перелік професійних асоціацій або організацій, що відповідають умовам статті 3(2) (Annex I List of professional associations or organisations fulfilling the conditions of Article 3(2)); Annex II List of courses having a special structure referred to in Article 11 point (c) subparagraph (ii) Додаток III Перелік регульованої освіти та навчання, зазначених у третьому підпункті статті 13(2) Додаток IV. Діяльність, що відноситься до категорій професійного досвіду, згаданих у статтях 17, 18 та 19 (Annex IV Activities related to the categories of professional experience referred to in Articles 17, 18 and 19); Додаток V. Визнання на основі координації мінімальних вимог до освіти (Annex V Recognition on the basis of coordination of the minimum training conditions); Додаток VI. Набуті права, що застосовуються до професій, які підлягають визнанню на основі координації мінімальних вимог до освіти (Annex VI Acquired rights applicable to the professions subject to recognition on the basis of coordination of the minimum training conditions); Додаток VII. Документи та свідоцтва, які можуть бути затребувані відповідно до статті 50(1) (Annex VII Documents and certificates which may be required in accordance with Article 50(1)).
Мета Головною метою директиви 2005/36/ЄС є взаємне визнання державами-членами Європейської Унії ліцензій, виданих іншими державами, було чітко зазначено коло осіб, на яких поширюється дія положень цієї директиви (наприклад, були виключені члени сім'ї, що проживають у третіх країнах).
Див. також
Болонський процес Нострифікація Директива про послуги
Примітки