Федір Платонович Дідук (, село Великі Гадомці Бердичівського повіту Київської губернії, тепер Семенівської сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області — квітень , місто Сімферополь, тепер Автономна Республіка Крим) — радянський діяч, голова Проскурівського окрвиконкому, народний комісар місцевої промисловості Кримської АРСР. Член ВУЦВК 11-го скликання. Депутат Верховної ради Кримської АРСР 1-го скликання (1938—1945 роки).
Біографія Народився в родині селянина. Навчався в початковій школі села Великі Гадомці. З березня 1904 до грудня 1909 року — робітник маєтку поміщика Карського в селі Великі Гадомці Бердичівського повіту Київської губернії.
З грудня 1909 до жовтня 1913 року працював на цукровому заводі міста Бердичева Київської губернії. Закінчив екстерном двокласну міську школу.
З жовтня 1913 до березня 1915 року служив у російській імператорській армії: рядовий 46-го Дніпровського стрілецького полку 12-ї стрілецької дивізії.
У березні 1915 року повернувся до міста Бердичева, де до травня 1917 року був старшим робітником цукрового заводу.
З травня 1917 до жовтня 1918 року працював у господарстві батька в селі Великі Гадомці.
Член РКП(б) із жовтня 1918 року.
Учасник Громадянської війни в Росії, з жовтня 1918 року служив червоноармійцем та рядовим навідником броньовика повстанського загону Дубина. Був заарештований військами УНР, засуджений до розстрілу, але втік.
У квітні — 23 травня 1919 року — радянський військовий комендант міста Житомира.
З 23 травня до серпня 1919 року — голова Волинської губернської надзвичайної комісії (ЧК).
З серпня до жовтня 1919 року перебував в евакуації.
З листопада 1919 до квітня 1920 року був військовим комісаром Бердичівського повіту Київської губернії. Одночасно в січні — квітні 1920 року — голова надзвичайної санітарної комісії міста Бердичева.
З травня 1920 до жовтня 1923 року — завідувач управління селянських будинків у місті Харкові. Одночасно в 1922—1923 роках очолював правління акціонерного товариства «Село-книга» у Харкові.
З жовтня 1923 до жовтня 1924 року був головою комітету незаможних селян Волинської губернії. Одночасно в 1924 році — заступник голови виконавчого комітету Волинської губернської ради.
У жовтні 1924 — березні 1929 року — заступник уповноваженого, уповноважений цукрового тресту в Українській СРР (місто Харків).
Одночасно здобував вищу освіту, в 1926 році закінчив Інститут народного господарства в Харкові.
У березні 1929 — квітні 1930 року — голова виконавчого комітету Проскурівської окружної ради.
З квітня до грудня 1930 року працював начальником управління радгоспів Народного комісаріату землеробства Української СРР.
У січні 1931 — квітні 1933 року — студент економічного Інституту червоної професури в Москві, закінчив два курси.
У липні 1933 — липні 1936 року — начальник політичного відділу машинно-тракторної станції (МТС) тютюнового радгоспу Бахчисарайського району Кримської АРСР.
У липні 1936 — червні 1937 року — директор тютюнового радгоспу Бахчисарайського району Кримської АРСР.
У червні 1937 — жовтні 1939 року — народний комісар місцевої промисловості Кримської АРСР.
У листопаді 1939 — червні 1940 року — начальник головного управління південних районів Народного комісаріату місцевої промисловості РРФСР.
У червні 1940 — червні 1941 року — керівник тресту Російських нерудних матеріалів у Москві.
З червня до жовтня 1941 року — народний комісар місцевої промисловості Кримської АРСР.
У жовтні 1941 — червні 1942 року — директор цукрового заводу Красногвардійського району Самаркандської області Узбецької РСР.
З червня 1942 до квітня 1943 року і з травня 1943 до квітня 1944 року — завідувач відділу місцевої промисловості виконавчого комітету Рязанської обласної ради депутатів трудящих.
У квітні 1944 — липні 1945 року — народний комісар місцевої промисловості Кримської АРСР.
З липня 1945 до березня 1952 року — завідувач відділу місцевої промисловості виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих.
У березні — серпні 1952 року — начальник відділу робітничого постачання будівельно-монтажного управління № 10 тресту «Укрводбуд» міста Сімферополя.
З серпня 1952 до травня 1954 року — завідувач відділу місцевої промисловості виконавчого комітету Сімферопольської міської ради депутатів трудящих Кримської області.
У травні 1954 — червні 1955 року тимчасово не працював.
З червня 1955 до серпня 1956 року — заступник голови президії Кримської філії Академії наук СРСР з адміністративно-господарської частини в Сімферополі.
У серпні 1956 — червні 1963 року — заступник директора Інституту мінеральних ресурсів Академії наук СРСР з господарської частини в Сімферополі.
З червня 1963 року — пенсіонер у місті Сімферополі.
Помер у квітні 1985 року в Сімферополі.
Звання інтендант ІІ рангу (1941)
Нагороди орден Червоної Зірки (28.10.1967) п'ять медалей
Примітки
Джерела Дидук Федор Платонович Дидук Ф.П. РГАСПИ, регбланк 1973; РГАСПИ, ф.17, оп.100, д.54649 (лд); РГАСПИ, ф.17, оп.34, д.344.