Джатін Саркер (; — , Майменсінгх, Бангладеш) — бенгальський письменник, інтелектуал, дослідник і біограф з Бангладешу. 2008 року нагороджений літературною премією Бенгальської академії за дослідження та есе, а 2010 року — премією до Дня Незалежності за освіту. Автор 35 книг.
Біографія Народився 18 серпня 1936 року у Г'янендри Чандри Саркера та Бімали Бала Саркера у селі Чандапара, Кендуа Упазіла Нетрокона, тодішнього округу Майменсінгх Бенгальського президентства в Британській Індії. Був старшим з трьох дітей, мав брата та сестру. Одружився 1965 року з Канон Саркер, з якою мав одного сина, Сумана Саркера (який живе в Словаччині), та дочку, Судіпту Саркар (живе в Бангладеш).
Був членом Комітетів небайдужих громадян Бангладеш організації «Transparency International Bangladesh».
Кар'єра Після закінчення навчання 1957 року розпочав кар'єру викладача в коледжі Ашулія в Нетріконі. 1964 року влаштувався в коледж Насірабад у Майменсінгху, де викладав бенгальську літературу на довишівському та бакалаврському рівнях до виходу на пенсію 2002 року.
З кінця 1960-х років і далі брав участь у культурній діяльності Майменсінгха. Тривалий час був членом пресклубу Майменсінгха. 2007 року заснував журнал «Shomaj, Orthonithir O Rastro» («Суспільство, економіка та держава»).
Обіймав посаду президента Центральної ради Bangladesh Udichi Shilpigoshthi.
Його остання книга «Prottoy Protigya Protibha» вийшла друком у лютому 2019 року.
Політична філософія Завжди виступав за дотримання та захист прав людини і проти соціального гноблення, дискримінації та громадської політики. 29 квітня 2006 року головував на регіональному діалозі щодо національної виборчої політики й ініціативи громадянського суспільства в Майменсінгху. Як голова зустрічі, організованої в Майменсінгху з нагоди Всесвітнього дня свободи преси 2006 року, заявив, що сучасна преса належить і контролюється корпораціями та бізнес-магнатами, що ускладнює забезпечення свободи слова. Він підкреслив, що без усунення корупції, несправедливості та нерівності неможливо досягти реального розвитку та зниження бідності.
Вважав, що політику, основану на релігії, мають заборонити відповідно до конституції Бангладеш 1972 року. Також стверджував, що члени парламенту не повинні займатися діяльністю, окрім законодавчої.
3 березня 1976 року заарештований та провів за ґратами 18 місяців.
Особисте життя та смерть Жив у Нетроконі. У похилому віці страждав на вікові захворювання, як-от поліартрит, і переніс операцію. У червні 2025 року ушпиталений Дацці після перелому шиї, якого зазнав внаслідок падіння у власному будинку. Пізніше його перевели до медичного коледжу Майменсінгха, де він помер 13 серпня у 88 років.
Нагороди Золота медаль доктора Мухаммеда Енамула Хака Бенгальської академії «Протом Ало найкраща книга 1411 року» за його книгу «Пакистанець Джанмо Мрітю-Даршан» (2006) Літературна премія Бенгальської академії (2008) Золота медаль Нараянгандж Шруті Літературна премія пресклубу Майменсінгху Літературна премія Калека Дада Чоудхурі Літературна премія імені Моніруддіна Юсуфа.
Документальний фільм Знаний кінорежисер Танвір Мокаммель зняв документальний фільм «1971» з розділом про Саркера. Прем'єра стрічки відбулась у березні 2006 року.
Примітки
Посилання