Би́тва під Коню́хами — бій, що тривав кілька діб з 29 червня по 2 липня 1917 року між австро-угорськими та російськими військами в урочищі «Звіринець» поблизу села Конюхи сучасного Тернопільського району Тернопільської області.

Передумови 30 березня (12 квітня) 1917 року Ставка Верховного головнокомандувача видала директиву № 2647 про підготовку наступу на російському фронті. Згідно з планом, головний удар завдавав Південно-Західний фронт на ділянці Поморяни — Бережани (Брезжани) силами 11-ї та 7-ї армій у напрямку на Львів.

Попри значні бойові заслуги Українських січових стрільців (УСС) у попередніх кампаніях, австрійське командування зберігало до них недовіру. Командиром полку призначили чеха Франца Кікаля, одночасно обмеживши чисельність легіону. Кікаль швидко налагодив контакт зі стрільцями та оцінив їхню бойову цінність.

Червневий наступ 1917 року, також відомий як офензива Керенського, став останнім наступом російських військ у Першій світовій війні. На ділянці Південно-Західного фронту від Бишок до Зборова, в районі села Конюхи, російське командування вважало місце найбільш сприятливим для початку переможного наступу. План операції склали в Козові за участі Керенського. Атаку розпочали на світанку 29 червня за підтримки 520 нових батарей (включно з бельгійськими та французькими) та авіації.

Хід бою Перші три дні (29–30 червня та 1 липня) були складними для австро-угорських військ. Під Конюхами стояли Легіон Українських Січових Стрільців (УСС), Чеський легіон та 32-га будапештська дивізія. Найбільших втрат зазнав Легіон УСС: сотня січовиків, що займала першу бойову лінію, була майже повністю знищена, сотні стрільців потрапили в полон. Того ж дня загинув і командант Легіону — підполковник Кікаль.

Причинами значних втрат українських легіонерів стали безперервний шквальний вогонь російської артилерії, сумнівна лояльність Чеського легіону та невигідне розташування стрілецьких сотень на позиціях.

2 липня, під час нового наступу російської піхоти, стрілецький відділ скорострілів та батарея поручника Юліана Шепаровича відбили перший наступ противника. Вцілілі частини УСС — близько 444 стрільців та 9 старшин — організували контрнаступ, що дав змогу відкинути російські війська зі здобутих позицій і переламати хід бою на користь австро-німецьких сил.

Значення Перемога під Конюхами стала локальним переломом Першої світової війни на користь Австро-Угорщини та її союзників — Німеччини, Болгарії та Османської імперії. Вона стала можливою завдяки героїзму та професійності українських стрільців Легіону УСС.

Події 1917 року, зокрема братання українців по обидва боки фронту, посилили національно-визвольні настрої серед січовиків та визначили їхню подальшу участь у боротьбі за створення української держави.

Примітки

Джерела Література