Гайнц Вільге́льм Гуде́ріан (; 17 червня 1888, Кульм, Східна Пруссія, Німецька імперія — 14 травня 1954, Швангау, Баварія, ФРН) — видатний німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1940), командир 19-го армійського корпусу та 2-ї танкової армії, пізніше — начальник Генерального штабу сухопутних військ Третього Рейху (1945). Відомий військовий теоретик, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Гудеріан з перших днів брав участь у Другій світовій війні, починаючи з Польської кампанії. Він командував бронетанковими підрозділами під час Французькій кампанії, які пройшли через ліси Арденни та переважили оборону союзників у битві за Седан. Під час операції «Барбаросса», він очолив 2-гу танкову армію Вермахту. Після невдалої спроби захопити Москву та внутрішніх конфліктів зі Гітлером Гудеріан був звільнений з посади.

На початку 1943 року був призначений Гітлером на новоутворену посаду Генерального інспектора бронетанкових військ, в якій він відповідав за відбудову та тренування нових танкових військ, однак він не вбачив великого успіху через погіршену економіку Німеччини під час війни. Після операції «Валькірія» був призначений виконувачем обов'язків начальника Генерального штабу Верховного головнокомандування. Був особистим радником Гітлера по Східному фронту. Солдати Гудеріана виконували злочинний «» під час операції «Барбаросса», а він сам був причетний до вчинення репресій після Варшавського повстання.

Гайнц Гудеріан здався американським військовим 10 травня 1945 року та залишався під вартою до 1948, після чого був випущений без пред'явлення звинувачень. Після цього він написав власні мемуари під назвою «Мемуари Солдата» та опублікував їх у 1950 році. Мемуари стали бестселером, однак отримали значну критику протягом десятиліть після їхнього випуску через наявність повоєнних міфів, в тому числі і міфу про чистий Вермахт. Гудеріан зобразив себе єдиним творцем танкової сили і відмовився від факту про те, що підрозділи під його командуванням скоювали воєнні злочини. Ці зауваження були частково розглянуті в його перевиданні книги 1952 року під назвою Панцерний Лідер, яка виправила деякі історичні неточності і представила передмову від Безіла Ліддела Гарта.

Разом із Шарлем де Голлем та Джоном Фуллером вважається батьком-засновником моторизованих способів ведення війни. Мав прізвиська Schneller Heinz — «швидкий Гайнц» та Heinz Brausewetter — «Гайнц-ураган». Гудеріан — засновник німецьких танкових військ, а також один із авторів тактики бліцкригу.

Біографія

Дитинство Народився 17 червня 1888 року в містечку Кульм, що поряд з річкою Вісла, на південь від Гданська (Польща). В той час цей район належав Пруссії. Зараз це містечко Хелмно на території Польщі. Батько, Фрідріх Гудеріан, був першим кадровим офіцером з роду Гудеріанів, що вплинуло на вибір Гайнцом військової кар'єри. В 1890 році в Гудеріана народився брат Фріц, разом з яким, після навчання у школі, Гайнц 1 квітня 1901 року був прийнятий в кадетський корпус для курсантів молодшої вікової категорії. 1 квітня 1903 року Гайнц переведений в кадетський корпус для старшої вікової категорії, що розташовувалася під Берліном. В лютому 1907 року складає екзамен на атестат зрілості.

Початок кар'єри Після навчання в кадетському корпусі почав військову службу в лютому 1907 року фенріхом (кандидатом в офіцери) в 10-му єгерському батальйоні, яким командував його батько. 1907 року пройшов 6-місячний курс у військовому училищі та 27 січня 1908 року отримав звання лейтенанта. В 1912—1913 роках служив у 3-му телеграфному батальйоні. З жовтня 1913 року до початку Першої світової війни навчався у військовій академії в Берліні.

Перша світова війна Після початку Першої світової війни Гудеріана призначили начальником 3-ї важкої радіостанції 5-ї кавалерійської дивізії. Вже 17 вересня 1914 року він був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня, а 4 жовтня став начальником 14-ї важкої радіостанції 4-ї армії.

З 17 травня 1915 року служив офіцером у шифрувальній службі 4-ї армії. 27 січня 1916 року був переведений до шифрувальної служби в складі командування 5-ї армії. Проте вже 18 липня 1916 року повернувся до складу 4-ї армії, але вже в ролі офіцера зв'язку при штабі армії. 8 листопада 1916 року нагороджений Залізним хрестом 1-го ступеня.

З 3 квітня 1917 року обіймав посаду начальника інтендантського відділу при штабі 4-ї піхотної дивізії, з 27 квітня служив офіцером в інтендантському відділі при штабі 1-ї армії, з травня — начальником інтендантського відділу при штабі 52-ї резервної армії.

З червня 1917 року був квартирмейстером штабу Гвардійського корпусу, з липня до серпня 1917 року очолював розвідку при штабі 10-го резервного корпусу. 11 серпня 1917 року переведений до штабу 4-ї піхотної дивізії.

У вересні-жовтні 1917 року — командир 2-го батальйону 14-го піхотного полку. З 24 жовтня 1917 року по 27 лютого 1918 року — начальник оперативного відділу штабу армійської групи «С». 27 лютого 1918 року переведений до Генерального штабу. З 23 травня 1918 року — квартирмейстер штабу 38-го резервного корпусу. З 20 вересня по 8 листопада 1918 року — начальник оперативного відділу штабу представника німецького командування на окупованих італійських територіях.

Між світовими війнами Після Першої світової війни капітан Гудеріан продовжив службу в рейхсвері, влітку 1919 року служив у штабі «Залізної дивізії» в Латвії.

З 16 січня 1920 року обіймав посаду командира роти в різних піхотних частинах.

З 1 квітня 1922 року служив у 6-й інспекції Міністерства імперської оборони, яка здійснювала інспектування щодо автомобільного транспорту. 1 жовтня 1924 року призначений інструктором у школі унтер-офіцерів 2-ї піхотної дивізії. У лютому 1927 року Гудеріану надано звання майора, він продовжив службу у відділі автотранспорту Міністерства імперської оборони.

З 1 лютого 1930 року — командир 3-го автотранспортного батальйону, підполковник.

1 жовтня 1931 року став начальником штабу інспекції автотранспортних військ. З жовтня 1933 року — полковник.

З липня 1934 року — начальник штабу моторизованих військ. З вересня 1935 року — начальник штабу танкових військ. З 27 вересня 1935 року — командир 2-ї танкової дивізії. З серпня 1936 року — у званні генерал-майора.

З 1938 року — командувач 16-м армійським корпусом (моторизованим). З лютого 1938 року — генерал-лейтенант, з листопада 1938 року — генерал танкових військ. З серпня 1939 року — командир 19-го армійського (моторизованого) корпусу.

За однією версією, Гудеріан також закінчив Казанську танкову школу. За іншою версією, він приїжджав туди лише одного разу в 1932 році, де побував на курсах як інспектор.

Родоначальник танкових військ У 1930-х роках Гудеріан зіграв значну роль у розвитку ідеї формування танкових військ Німеччини, а також у створенні концепції механізованих способів ведення війни та доктрини блискавичного ведення війни. Остання пізніше отримала назву «бліцкриг».

Гудеріан і його безпосередній начальник Освальд Люц мали одну мету — створення танкових військ у складі Вермахту. Проте Гудеріан виступав публічно із цією ідеєю, активно комунікував із керівниками НСДАП та презентував власне бачення самому Гітлеру, шукаючи підтримки. Люц же діяв із тіні.

Центральні принципи бліцкригу включали швидкість ударів, їхню масованість і раптовість. Вони були вперше опубліковані в доктринальних положеннях про механізовану війну Люцем. Восени 1936 року Люц попросив Гудеріана написати повноцінну працю, яка б розкривала суть їхньої спільної ідеї. У цій роботі Гудеріан поєднав матеріали академічних лекцій, огляди військової історії та теорію бронетанкової війни, у якій частково спирався на книгу 1934 року Людвіга фон Айманнсбергера. Попри те, що робота Гудеріана мала обмежений тираж, вона була доволі успішною. Тут розкривалося дві важливі проблеми: питання забезпечення механізованої армії пальним та питання переміщення великих колон техніки. У 1938 році Гітлер відправив у відставку офіцерів, які не симпатизували нацистському режиму. Люц був звільнений і замінений Гудеріаном.

Весною того ж року Гудеріан отримав свій перший досвід командування танковими силами під час Аншлюсу. Проте він зіштовхнувся з сукупністю проблем: в танках швидко закінчувалося пальне, техніка виходила з ладу тощо. Після завершення окупації Австрії Гайнц взявся за розв'язання цих проблем.

Друга світова війна

Польська кампанія Протягом Польської кампанії Гудеріан продовжував очолювати 19-й моторизований корпус, у складі якого перебували 14,5 % усіх бронемашин Німеччини. Генерал командував своєю частиною особисто з фронту та приймав ключові рішення, стежачи за ходом битв власними очима. Він користувався сучасними системами зв'язку, переміщаючись на радіообладнаній командній машині, за допомогою якої підтримував зв'язок з іншими командирами корпусу.

До 5 вересня 19-й корпус з'єднався з військами, що наступали зі Східної Пруссії. Саме тоді Гудеріан здобув свою першу оперативну перемогу. Пізніше він провів екскурсію полем бою для Гітлера та Генріха Гіммлера. Наступного дня він, здійснивши марш через Східну Пруссію, перекинув свої сили на варшавський напрямок. 9 вересня його корпус був підсилений 10-ю танковою дивізією, і він продовжував рух углиб Польщі.

Саме Гудеріану було наказано взяти Брест-Литовський. Він почав проводити активні наступальні дії 14 вересня. 17 вересня місто було повністю взято. Після вступу до нього радянських військ Гудеріан разом з Кривошеїним приймав парад радянсько-німецьких військ у Брест-Литовському.

13 вересня 1939 року був нагороджений Залізним хрестом 1-го ступеня, а вже 27 жовтня 1939 року — Лицарським хрестом Залізного хреста.

Французька кампанія На початку нападу Третього Рейху на Францію 19-й моторизований корпус, яким командував Гудеріан, увійшов до складу танкової групи Евальда фон Кляйста.

Саме корпус Гудеріана очолював наступ через Арденни та через річку Маас. Він же очолив атаку, яка зламала французькі лінії оборони в битві при Седані. Танковий корпус Гудеріана зіграв ключову роль у наступі німців, який завершився тим, що Британський експедиційний корпус і французькі сили потрапили в оточення в Дюнкерку. Британська контратака в Аррасі 21 травня сповільнила просування німців і дозволила британським силам встановити контроль над пунктами евакуації. Тут Гітлер наказав призупинити наступ. 26 травня було видано наказ про відновлення атаки, але на той час союзні війська вже встигли згуртуватися та чинили завзятий опір.

Пізніше сили Гудеріана перекинули південніше. Їм було наказано просуватися до швейцарського кордону. Наступ розпочався на лінії Вейгана 9 червня і завершився 17 червня оточенням французьких військ на лінії Мажино.

Саме в цій кампанії генерал Гудеріан активно випробовував свою тактику бліцкригу, не завжди узгоджуючи свої дії з командуванням. Просуваючи свої танки вперед, блокуючи комунікації, захоплюючи в полон штаби (наприклад, тиловий французький штаб, у якому вважали, що німецькі війська все ще не переправилися через річку Маас), він тим самим позбавляв французькі частини оперативного управління та командування.

Завдяки цьому у нього склалася репутація волелюбного та норовливого командира, який часто ігнорує прямі накази керівництва. У зв'язку з цим 16 травня 1940 року командувач танковою групою генерал-полковник Евальд фон Кляйст тимчасово усунув Гудеріана від командування 19-м корпусом, мотивуючи це непокорою останнього наказам безпосереднього командира. Проте невдовзі Гудеріан повернувся на фронт та знову очолив 19-й корпус.

За успішні дії у Французькій кампанії 19 липня 1940 року Гайнцові Гудеріану було надане звання генерал-полковника, у якому він залишиться до самого завершення Другої світової війни.

3 листопада 1940 року Гудеріан став командиром 2-ї танкової армії.

Війна з Радянським Союзом

Початковий період На початку операції «Барбаросса» 2-га танкова армія Гудеріана входила до складу групи армій «Центр».