Олексій Олександрович Крютченко ( 14 червня 1987, Харків, Харківська область, УРСР — 11 березня 2024, Горінхем, Нідерланди) — український археолог, кандидат історичних наук (2020), ветеран російсько-української війни.

Біографія Народився 14 червня 1987 року в місті Харків.

З 1993 по 2004 рік навчався в Харківській загальноосвітній школі I—III ступенів № 131. У цей період зацікавився археологією, долучався до археологічних експедицій у складі гуртка «Юні археологи», тоді ж вперше потрапив на дослідження Більського городищаФеномен Більського городища — 2024 = Phenomeon of Bilsk hillfort — 2024: збірник наукових праць / ІА НАНУ; ХНУ імені В. Н. Каразіна; ІКЗ «Більськ»; [відп. ред. С. А. Скорий; наук. ред. Л. І. Бабенко; ред. колегія: Д. С. Гречко, С. А. Задніков та ін.]. — Київ ; Харків ; Котельва: Майдан, 2025. — С. 3–58 (387 с.).. Брав участь в учнівських конференціях та Малій академії наукСвітлої пам'яті Олексія Крютченка. 2024. Археологія, 2, с. 149—150. ISSN .

З 2004 по 2009 рік навчався на історичному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за спеціальністю «археологія». З 2011 до 2015 рр. працював на посаді головного зберігача фондів Музею археології та етнографії Слобідської України при ХНУ імені В. Н. Каразіна.

З серпня 2014 по жовтень 2015 року брав участь в АТО в складі 92-ї ОМБр, мав позивний «археолог». Неподалік міста Щастя перебуваючи на позиції «Фасад» у липні 2015 року отримав кульове наскрізне поранення плеча та осколкове ноги, після чого проходив реабілітацію та списався зі служби.

З 2015 по 2018 рік був аспірантом Інституту археології НАН України, результатом чого стала захищена 26 лютого 2020 року кандидатська дисертація на тему «Захисні споруди скіфського часу Дніпро-Донецького Лісостепу» (наук. керівник — Денис Сергійович Гречко).

З 2018 року працював у відділі археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України на посаді молодшого наукового співробітника, а зі здобуттям наукового ступеню на посаді наукового співробітника.

З початком російського вторгнення 24 лютого 2022 року долучився до оборони м. Харкова, згодом приєднався до складу 5-ї окремої бригади НГУ. Воював на Балаклійському напрямку, згодом брав участь у Слобожанському контрнаступі. Наприкінці 2022 року змушений був звільнитися з військової служби через виявлене онкозахворювання. Надалі проходив лікування в університетській клініці нідерландського міста Утрехт. Помер 11 березня 2024 року в місті Горінхем, Нідерланди. Похований на 18-му кладовищі міста Харків, на Алеї Слави.

У Олексія залишився син.

Наукова діяльність Ще зі шкільних років долучався до археологічних експедицій, був учасником гуртка для школярів «Юні археологи» під керівництвом Ірини Шрамко. У його складі в 2002 році вперше потрапив у археологічну експедицію, взяв участь у дослідженнях скіфського поселення поблизу с. Барчани на Харківщині, а також у дослідженнях зольника № 5 на території Західного укріплення Більського городища.

Після вступу до університету в 2005 році став учасником палеолітичної експедиції до с. Кам'янка, Харківської області (керівник — І. А. Сніжко) та доєднався до роботи Сіверськодонецької археологічної експедиції (керівник — Д. С. Гречко), яка займалася вивченням скіфських поселень Горіховський Гай-2 та городища Циркуни. Починаючи з того ж 2005 до 2015 року був учасником Скіфської археологічної експедиції (керівник — І. Б. Шрамко), що систематично доісліджує Більське городище, зокрема Західне та Східне укріплення. У 2006 та 2007 рр. учасник Гришківської археологічної експедиції, яка у цей період вивчала скіфський могильник поблизу с. Гришківка, Харківської області.

Протягом 2004—2011, 2016, 2018—2021 рр. брав участь у охоронно-рятівних дослідженнях «Слобідської археологічної служби» ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археологі НАН України. У цей час було досліджено численні археологічні пам'ятки на території м. Харків, а також на території області: курган скіфського часу (IV ст. до н. е.) поблизу селища Старий Мерчик (2007), Цереборисівську фортецю XVI—XVII ст. (2007—2009), городище скіфського часу Циркуни (2007—2010), курган скіфського часу «Турецька Могила» (2016), поселення епохи бронзи «Велика Данилівка-6» (2020—2021) тощо.

У 2011—2013 рр. був учасником Верхньосалтівської археологічної експедиції (керівник — В. С. Аксьонов), яка досліджувала могильник салтівської культури VIII—X ст. поблизу с. Верхній Салтів, Харківської області.

У 2012 та 2014 рр. очолював Таранівську археологічну експедицію, що проводила розвідки городищ скіфського часу біля с. Таранівка та с. Велика Гомільша, Харківської області. У 2014 році учасник Куземинської археологічної експедиції (керівник — Д. С. Гречко), яка здійснила поперечний розріз валу й рову Куземинського укріплення Більського городища.

У 2016 році учасник Канівської експедиції ДП НДЦ «ОАСУ» Інституту археологі НАН України (керівник — Ю. В. Болтрик), що проводила роботи на горі Лисуха поблизу с. Бучак, Черкаської області. У 2018 році брав участь у роботі експедиції НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України (керівник — Б. Я. Сало), що досліджувала залишки кургану скіфського часу «Кладова могила» поблизу м. Гайсин, Вінницької області.

Протягом 2016—2021 рр. був заступником начальника Більської археологічної експедиції ІА НАН України (керівник — Д. С. Гречко). У цей період експедиція провела дослідження на курганних некрополях: поблизу майдану «Розрита Могила» (2016), «А» (2016), «Скоробір» (2017, 2020), «Б» (2018). Вивчено ґрунтовий могильник скіфського часу в урочищі Барвінкова гора (2018—2021). Проводились дослідження поселення в межах Великого укріплення Більського городища «Царина Могила» (2017—2017, 2019, 2021). У 2018 році проведено дослідження Південного валу Більського городища та остаточно доведено його існування. У 2017 та 2018 рр. здійснено розвідки на території Сумщини, зокрема городища поблизу с. Зарічне, с. Токарі, с. Бездрик та поселення біля с. Хвойне й Куземинські ставки I—IV.

У 2021 році очолив Коломацьку археологічну експедицію ІА НАН України, яка займалась вивченням Коломацького городища. Останній свій польовий сезон провів на Більському городищі, яке займало особливе місце в наукових зацікавленнях дослідника.

Автор та співавтор 69 наукових публікацій, що вийшли у проміжку між 2008 та 2023 рокам. Автор та співавтор 16 наукових звітів за підсумками археологічних досліджень у Харківській, Полтавській, Сумській та Вінницькій областях.

Громадська діяльність З 2008 до 2012 року очолював гурток «Юні археологи» Харківського Палацу дитячої та юнацької творчості. Був членом ВГО «Спілка археологів України». Також з листопада 2018 року очолював Шевченківський районний осередок у місті Харків ГО «Спілка ветеранів АТО». Окрім того, був членом Харківського історико-археологічного товариства. У 2019 році став одним з 35 членів Громадської ради при Мінісерстві у справах ветеранів.

Співорганізатор проєкту «Літня польова археологічна школа» (2016—2021), а також засновник ветеранського археологічного табору «Всі свої» (2021) на Більському городищі.

Вшанування пам'яті Пам'яті Олексія Крютченка присв'ячено випуск 2024 року збірника наукових праць «Феномен Більського городища», який видається кожні два роки починаючи з 2012 р. Окрім того, пам'яті Олексія присв'ячено публікацію у випуску 2 наукового журналу «Археологія» за 2024 рік.

З 14 травня до 31 грудня 2024 року у виставкової залі Музею археології ХНУ імені В. Н. Каразіна діяла виставка «Археологія Харківщини: від описових методів до диджиталізації (пам'яті Олексія Крютченка)».

З 15 по 24 червня 2024 року в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського діяла виставка «Олексій Крютченко. Остання експедиція», присв'ячена пам'яті археолога, організована музеєм спільно з ІКЗ «Більськ» та «Спілкою археологів України». На виставці було представлено артефакти з останнього польового сезону 2021 року, в якому брав участь Олексій, а також особисті речі, документи, польові креслення, спорядження та світлини археолога тощо.

14 серпня 2025 року, напередодні дня археолога, в с. Більськ відбувся благодійний матч на пошану пам'яті Олексія Крютченка, метою якого було закрити збір коштів на встановлення пам'ятника на могилі Олексія на Алеї Героїв у Харкові.

Нагороди

Медаль «Захиснику Вітчизни» (2015); Нагрудний знак «Учасник бойових дій» (2016); Відзнака Президента України «За участь в АТО» (2017); Нагрудний знак «Учасник АТО» (2018); Знак пошани Харківської обласної ради «За заслуги перед Харківщиною» (2023).

Наукові публікації Крютченко, А. 2008. К вопросу об оборонительных сооружениях скифского времени. Куліков, В. О. (гол. ред.). Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей 61-ї Міжнародної наукової конференції молодих вчених (ХНУ імені В. Н. Каразіна, 25 квітня 2008 р.). Харків: Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна, с. 164—165. Крютченко, О. 2009. Особливості розташування городищ скіфського часу в умовах сіверськодонецького регіону. В: Куліков, В. О. (гол. ред.). Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей 62-ї Міжнародної наукової конференції молодих вчених (ХНУ імені В. Н. Каразіна, 24 квітня 2009 р.). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, с. 186—187. Пеляшенко, К. Ю., Крютченко, О. О. 2009. Дослідження на городищі скіфського часу біля с. Циркуни на Харківщині у 2008 р.. В: Козак, Д. Н. (гол. ред.). Археологічні дослідження в Україні 2008. Київ (б. в.), с. 228—230. Крютченко, А. А. 2010. Применение методики имитационного моделирования при изучении оборонительных сооружений питання вітчизняної Циркуновского городища. Актуальні та світової історії: збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, 23-24 квітня 2010 р. Суми: СумДУ, с. 13-15. Крютченко, А. А., Пеляшенко, К. Ю. 2012. Этапы фортификационного строительства на Циркуновском городище. В: Д'ячков, С. В. (відп. за вип.). Проблемы истории и археологии Украины. Материалы VIII Международной научной конференции (Харьков, 9-10 ноября 2012 г.). Харьков: ООО HTMT. c. 31. Крютченко, А. А. 2012. Динамика развития Циркуновского городища скифского времени (в свете изучения оборонительных сооружений). В: Вдовиченков, В. Е. (отв. ред.). VII Межвузовская археологическая конференция студентов и аспирантов Юга России. Тезисы докладов. Ростов-на-Дону: Издательство Южного федерального университета, с. 33-35. Крютченко, А. А. 2013. К вопросу о преднамеренном обжиге валов лесостепных городищ скифского времени. Древности 2013, 12, с. 155—162. Крютченко, А. А. 2013. К вопросу о преднамеренном обжиге валов лесостепных городищ скифского времени. В: Вдовиченков, Е. В. (отв. ред.). VIII Международная археологическая конференция студентов и аспирантов «Проблемы археологии Восточной Европы». Материалы конференции. Ростов-на-Дону: Издательство Южного федерального университета, с. 146—151. Крютченко, А. А. 2013. К вопросу о преднамеренном обжиге валов лесостепных городищ скифского времени. В: Травінський, В. С. (відп. ред.). Археологія та фортифікація Середнього Подністров'я. ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський: Медобори-2006, с. 29-34. Крютченко, О. О. 2013. Актуальні питання у дослідженні городищ скіфського часу. В: Миколенко, Д. В. (гол. ред.). Каразінські читання (історичні науки): Тези доповідей 66-1 міжнародної наукової конференції (26 квітня 2013 р.). Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, с. 10-11. Крютченко, А. А. 2014. О городищах-убежищах в бассейне р. Северский Донец. В: Д'ячков, С. В. (відп. за вип.). Проблемы истории и археологии Украины: Материалы ІХ Международной научной конференции (Харьков, 30-31 октября 2014 г.). Харьков: OOO HTMT, с. 25-26. Гречко, Д. С., Берест, Ю. М., Коротя, О. В., Осад-чий, Є. М., Крютченко, О. О. 2016. Археологічні розвідки на Сумщині у 2015 р. В: Корост, І. І. (отв. ред.). Археологічні дослідження Більського городища 2015. Київ; Котельва; Харків: ЦП НАН України і УТОПІК; Майдан, с. 211—232.