Островки — знелюдненеG. Rąkowski, Wołyń Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej, s. 57. село в Україні, у Волинській області, у Ковельському районі, до 1945 року у Польщі, у Волинському воєводстві, у Любомльському повіті, у Гущанській волостіЗакон від 31 грудня 1945 року про ратифікацію угоди між Республікою Польща та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про польсько-радянський державний кордон, підписаної в Москві 16 серпня 1945 року ().; під час Волинської трагедії (1943—1944) у селі було скоєно різанину в Островках (1943).
30 серпня 1943 року села Острівки та сусідня Воля Островецька були атаковані Українською повстанською армією (УПА) та місцевими українськими цивільними жителями; польських мешканців села було вбито, їхнє майно розграбовано, а сільські будівлі повністю зруйновано. З 1992 року проводяться ексгумації останків жертв злочинів; у 2011 році на цвинтарі в Острівках було встановлено пам'ятник жертвам злочину.
Історія Село, ймовірно, було засноване наприкінці XVI століттяLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s. 12.. Його перші мешканці, як і мешканці пізніше заснованої сусідньої Волі Островецької, походили з Мазовії і тому називалися мазурами. До XX століття вони не асимілювалися з корінним місцевим населенням, зберігаючи свою національну, релігійну (католицьку) та моральну самобутність. Весілля зазвичай святкували в межах обох сіл, що призвело до створення родинних зв'язків між мешканцями Островок та Волі Островської. Деякі родини налічували до 100 осіб, причому близько десятка мали однакове ім'я та прізвище; щоб впоратися з цією ситуацією, використовувалися прізвиська та прозвиська.
До другої половини XVII століття село належало маєтку Яловицьких, потім родинам Олендзьких, Малевчиців, Чаплицьких, Богатеків та Стражиців. До 1939 року поміщицький маєток в Островцях належав родині КончевськихLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s. 13..
11 січня 1765 року єпископ Валентий Францішек Венжик з Холма заснував римо-католицьку парафію в Острівках, а в 1720 році там було збудовано дерев'яний костел, присвячений Святому апостолу Андрію. У той час парафія налічувала 500 вірян з двох міст — Островок та Волі Островецької. Наприкінці XVIII століття населення Островської парафії зменшилося, ймовірно, через чуму.
У 1795 році Островки, разом з усім Холмщиною, потрапили під владу Росії. Мешканці села чинили опір російщенню та залишалися католиками. З економічних причин приблизно 20 сімей емігрували до Сполучених Штатів та Канади між 1905 і 1910 роками; деякі добровільно вирушили до Сибіру, щоб заробити на життя.
Під час Першої світової війни через Островки проходив російсько-австро-угорський фронт. У 1915 році в місті були розміщені австро-угорські війська та кавалерія Польського легіону.
У 1918 році село увійшло до складу Другої Польської Республіки, у Волинське воєводство, Любомльський повіт, гміну Гуща. Під час польсько-радянської війни 1920 року група жителів на чолі з родиною Кувалків, відомою як Краків'яки, роззброїла та захопила російських охоронців, які охороняли табори в Островках.
У міжвоєнний період, незважаючи на бідність та подальшу економічну еміграцію (цього разу до Аргентини та Бразилії), село розвивалося економічно, організаційно та демографічно. В Островках було створено Фонд Стефчика, відділення пожежної охорони та Асоціацію стрільців. Було проведено телефонну лінію, частково заасфальтовано дорогу та почала функціонувати початкова школа.Leon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s. 19. Після початку Другої світової війни в Островках було приблизно 100 домогосподарств, у яких проживала 121 сім'я, або 664 особи. Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko, Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945, t. 1, Warszawa: „von borowiecky”, 2000, s. 502-511, ISBN 83-87689-34-3, OCLC 749680885
Після вторгнення радянських військ до Польщі у вересні 1939 року парафіяльний священик, отець Телесфор Перегуда, та родина спадкоємиці Кончевської покинули Островець через страх перед новою владою. Троє польських офіцерів були вбиті поблизу села та поховані на місцевому цвинтарі без участі священика. У покинутому маєтку Кончев проживало близько десятка сімей біженців з Тчева, деяких з яких радянська влада пізніше депортувала на схід. Решта уникли депортації, видаючи себе за конюхів. Маючи намір закрити церкву, радянська влада наклала непомірний податок на парафію Острока, який, однак, був сплачений. Нового парафіяльного священика, отця Станіслава Добжанського, було призначено лише під час німецької окупації 12 серпня 1942 року.
5 липня 1943 року внаслідок засідки УПА на мосту між Острівками та Боровим загинули офіцер та кілька німецьких солдатів. У відповідь німці майже заспокоїли Островки; їх відмовив від цього колишній адміністратор маєтку Кончевських. Згоріла лише одна ферма, а також загинули дві сільські жінкиLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s. 24-26..
Знищення села 30 серпня 1943 року жителів сіл Островки та Воля Островецька було вбито підрозділами куреня УПА Івана Климчака «Лисого»; підрозділом, що діяв в Островках, командував «Ворон». УПА супроводжували місцеві українці, так звана «чернь», яка добивала поранених та розграбували майно. В Острівках було вбито щонайменше 474 особи, зокрема 145 чоловіків, 125 жінок та 204 дитини. Кількість жертв, ймовірно, була трохи більшою і оцінюється приблизно в 520Grzegorz Motyka, Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», s. 146—147.. Отця Станіслава Добжанського обезголовили сокирою, і разом з ним загинуло 80 % його парафіян. Ті, хто ховався в будівлях, був поранений або прикидався мертвим, вижили. Наразі вважається, що в обох містах було вбито приблизно 1050 осіб, переважно жінок та дітей.Leon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s. 26. Тіла жертв були поховані злочинцями та українським населенням на місці злочину в кількох ямах. Після різанини ті, хто вижив, дісталися до інших, ще не зруйнованих, польських сіл, до Любомля та на лівий берег річки Буг.
Під час і після різанини покинуті будівлі Островця послідовно спалювалися та зносилися українськими селянами. 19 вересня 1943 року церкву спалили. У повоєнний період територія села Островки була перетворена на поля, луки, колгоспні пасовища та ліси. На початку 1960-х років римо-католицький цвинтар в Островках був спустошений. У 1975 році КДБ намагалося розкопати одну з могил.
Вшанування 3 листопада 1990 року відбулося перше паломництво колишніх мешканців Островок та Волі Островської та їхніх родин до місць злочинів обох сіл. Відтоді їхні зусилля з очищення та вшанування пам'яті місця злочину, а також ексгумації останків жертв продовжуються. Паломництва продовжуються щорічно.
В результаті ексгумації 1992 року в Островках було виявлено останки щонайменше 80 жертв різанини. Ці останки, разом з останками жертв з Волі Островецької (загалом щонайменше 324 особи), були урочисто поховані 30 серпня 1992 року в братській могилі на колишньому цвинтарі в Островках. На похороні були присутні близько 2000 гостей на чолі з віце-спікером Сенату Республіки Польща Аліцією Ґжеськов'якLeon Popek, Ostrówki. Wołyńskie ludobójstwo, s. 45-60..
У 2003—2004 роках цвинтар в Островцях було очищено від заростей, а історик Леон Попек задокументував збережені споруди. У наступні роки цвинтар поступово очищали та ремонтували. Роботи виконували родини загиблих, місцеві українці, польські скаути та українські пластуни за підтримки Ради охорони пам'яті бойових дій та мучеництва.
У 2011 році, в результаті другої ексгумації, на так званому Полі трупів, де було вбито частину мешканців Островців, було знайдено тіла ще 261 жертви різанини, зокрема приблизно 150 дітей.Ekshumacje w Ostrówkach na Wołyniu: Znaleziono szczątki Polaków, Dziennik Wschodni.Agnieszka Żurek, Zbrodnia bez sprawcy, Nasz Dziennik .. Ексгумовані останки, разом з одночасно ексгумованими останками жертв з Волі Островецької, були урочисто поховані 30 серпня 2011 року на цвинтарі в ОстровцяхRelacja Piotra Pogorzelskiego dla Polskiego Radia.. За день до похорону стався інцидент за участю приблизно десятка високих чоловіків, кілька з яких видавали себе за депутатів Українського парламенту, які нишпорили у вмісті трун, намагаючись поставити під сумнів кількість жертв, встановлену поляками. Після втручання археологів чоловіки пішлиPiotr Ferenc-Chudy, Dowody zbrodni wołyńskiej, Gazeta Polska Codziennie, 21.09.2011..
У 2011 році Рада захисту пам'яті бойових дій та мучеництва профінансувала встановлення пам'ятника на відреставрованому цвинтарі в Островках. Шаленими темпами за місяць збудували новеньку підїзну автомобільну дорогу із асфальтобетону протяжністю близько 4 км від найближчого села Борове та капітально відремонтували автомобільну дорогу від Ягодина, що пролягла також через села Старовойтове та Рівне. У планах було зведення у чистому полі поряд із кладовищем двох гелікоптерних майданчиків, однак цей задум був скасований. Все це відбувалось для комфортного прийому двох президентів Польщі та України та національних делегацій. Однак запланована церемонія відкриття цвинтаря не відбулася. У квітні 2012 року з пам'ятника було викрадено польський гербUkraina: ukradli polskie godło z pomnika ku czci ofiar rzezi wołyńskiej.
У 2015 році, під час чергового етапу пошуків, було знайдено та ексгумовано останки щонайменше 30 жертв. З 2019 року Інститут національної пам'яті запитує дозвіл від української сторони на проведення подальших пошукових робіт.
До 2020 року в Любомльському районі.
Література
Władysław Filar, Wołyń 1939—1944, Toruń 2003. Roman Mądro, Badania masowych grobów ludności polskiej zamordowanej przez nacjonalistów ukraińskich w roku 1943 w powiecie lubomelskim. Część II — Przebieg i wyniki ekshumacji w Ostrówkach, (w:) Archiwum Medycyny Sądowej i Kryminologii, tom 43, nr 1, Kraków 1993, s. 64-78;
Wołyński testament, (oprac.) Leon Popek, Tomasz Trusiuk, Paweł Wira, Zenon Wira, Lublin 1997, Towarzystwo Przyjaciół Krzemieńca i Ziemi Wołyńsko-Podolskiej, ;
Примітки