Директива про забезпечення виконання Директиви 96/71/ЄС щодо відрядження працівників у рамках надання послуг — нормативно-правовий акт Європейської Унії, яку зазвичай називають «Імплементаційною директивою». Директива систематизує правила щодо відрядження працівників у рамках надання послуг.
Робота над директивою була бурхливою, оскільки її початкова версія, на думку експертів, дискримінувала, серед інших, польських підприємців, які відряджали працівників за кордон. У процесі внесення змін до несприятливих положень брали участь, серед інших, польські депутати Європарламенту (зокрема, ), (експерти: Мацей Пташинський, , Радослав Ґалка) та . 26 березня 2014 року Польська торгова палата (PIH) вирішила надіслати листа міністру праці та соціальної політики Владиславу Косіняку-Камишу з проханням підтримати дії проти дискримінації польських підприємців. Остаточна версія директиви є результатом двох років роботи – думок, діалогів, переговорів.
Директива набрала чинности у червні 2016 року. До того часу держави-члени повинні були адаптувати своє законодавство до положень директиви.
Повна назва директиви Директива 2014/67/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 травня 2014 року про забезпечення виконання Директиви 96/71/ЄС щодо відрядження працівників у рамках надання послуг та про внесення змін до Регламенту (ЄУ) № 1024/2012 про адміністративну співпрацю через Інформаційну систему внутрішнього ринку («Регламент IMI»).
Зміни, внесені директивою
Директива чітко визначає відрядження працівників, тим самим блокуючи зловживання щодо працівників. У ньому детально описано методи та органи контролю, яких держави-члени повинні будуть дотримуватися. Компанії, що відправляють працівників, тепер зобов'язані мати представника в країні перебування. Ця особа буде відповідальною за документацію, контакти з владою та виплату заробітної плати. У будівельній галузі запроваджено принцип, який передбачає однакову відповідальність підрядника та субпідрядника за бездіяльність, пов'язану з виплатою винагороди. Держави-члени повинні забезпечити легший доступ іноземців до інформації про умови праці та соціальні умови, а також процедури подання скарг. З цією метою мають бути запущені національні вебсайти мовами найбільших груп відряджених працівників. Інституції держав-членів зобов'язані співпрацювати у питаннях, що стосуються переслідування незаконного працевлаштування.
Примітки