Ха́рківська шко́ла черво́них старши́н — військовий навчальний заклад РСЧА, що діяв у Харкові з 1920 по 1938 рік. Школа готувала командирські кадри для Червоної армії та була серед перших установ такого типу в УРСР. Переформатована на артилерійське училище 1938 року.

Заснована як центральна українська військова школа для підготовки «червоних старшин» — командирів українських радянських частин, вона стала важливим елементом політики українізації військової сфери у 1920-х роках. Заклад поєднував військову освіту з політичним вихованням та мав виразну українську мовно-культурну орієнтацію.

Школа була створена у Харкові 1920 року на базі концепції формування національних радянських військових кадрів. У 1922 році її об’єднали з Київською школою червоних старшин, після чого заклад отримав назву Об’єднаної школи червоних старшин, а згодом — «Школа червоних старшин імені ВУЦВК». За час існування школа підготувала сотні офіцерів для Червоної армії та військових структур УСРР, а серед її викладачів і слухачів були відомі радянські військові діячі, зокрема Михайло Кирпонос.

Школа розміщувалася у комплексі колишньої Харківської духовної семінарії на сучасній Семінарській вулиці. У 1930-х роках для неї були споруджені нові корпуси у стилі конструктивізму. Наприкінці 1930-х років діяльність закладу припинили внаслідок реорганізації радянської військової освіти та політичних репресій проти частини українсько орієнтованого військового середовища. У подальші десятиліття в будівлях школи діяли авіаційні військові навчальні заклади, а нині комплекс є пам’яткою історії та архітектури Харкова

Історія

Створення Навчальний заклад створено 26 червня 1920 року наказом Реввійськради Південно-Західного фронту. Перший набір складався переважно з червоноармійців, селянської та робітничої молоді. Восени 1920 року слухачі у складі 3-ї Київської бригади брали участь у бойових діях проти формувань Нестора Махна. Спершу школа містилася на Бурсацькому узвозі, а згодом її перенесли на Холодну гору у комплекс споруд колишньої духовної семінарії (вулиця Володарського, 46), зведених на початку ХІХ століття. Наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років до старого корпусу було добудовано нові приміщення у стилі конструктивізму з характерною хрестоподібною планувальною схемою, напівкруглими заскленими сходовими клітинами та круглими вікнами. Водночас для викладачів і слухачів школи звели житловий квартал «Сотня», забудова якого поєднувала елементи модернізму, конструктивізму та раннього сталінського ампіру. У червні 1921 року відбувся перший випуск командирів. У 1922 році закладу присвоєно ім'я ВУЦВК.

Освітня та культурна діяльність Курсанти поєднували військовий вишкіл з навчанням у класах, брали участь у роботі гуртків, видавали газету й журнал «Червоний юнак». Літературними студіями в різний час керували Олександр Копиленко, Петро Панч, Володимир Сосюра. У школі часто виступав Остап Вишня. У 1920–1930-х роках школа мала досвідчений командний склад. Серед керівників і викладачів були Йона Якір, Іван Дубовий, Сила Міщенко. Курсанти регулярно складали червону присягу на парадах Харківського гарнізону. У міжвоєнний період школа підготувала близько тисячі командирів, а також стала одним з осередків українізації в Червоній армії. Викладачі закладу долучилися до укладання «Практичного російсько-українського словника для військових» (1924), у якому були закріплені військові терміни українською мовою.

Переформування та пам'ять У серпні 1938 року школу реорганізували в артилерійське училище протитанкової артилерії. Під час німецько-радянської війни будівлі на Холодній горі зазнали руйнувань, згодом їх відбудували. У 1945 році училище нагороджено орденом Червоного Прапора. Пізніше для училища зведені нові будівлі, а тут розмістився один із факультетів інституту повітряних сил. З 2008 року комплекс будівель займає Харківський апеляційний адміністративний суд. Частина будівель, зокрема конструктивістські корпуси, закинуті й частково зруйновані. На головному фасаді навчального корпусу встановлено меморіальну дошку, присвячену школі, а також пам'ятну таблицю з іменами Героїв Радянського Союзу, які тут навчалися чи служили. Будівлі школи та духовної семінарії є пам'ятками архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний № 7383-Ха).

Випускники та персоналії Серед вихованців навчального закладу — майбутні командири Червоної армії: Кирило Москаленко, Кузьма Дерев'янко, Станіслав Поплавський та інші. Почесними курсантами в різні роки були Григорій Петровський, Микола Скрипник і Михайло Фрунзе. Комісаром школи працювали Онуфрій Нагуляк, а згодом і Михайло Кирпонос. Дев'ять її вихованців отримали звання Героя Радянського Союзу.

Див. також Нагуляк Онуфрій Михайлович РСЧА

Примітки

Джерела