Семінарська вулиця — вулиця у Новобаварському районі Харкова довжиною близько 2440 метрів. Починається біля вулиці Полтавський Шлях і йде на південь. Семінарська має перехрестя з багатьма вулицями, найзначніші з них Велика Гончарівська вулиця, проспект Любові Малої, Планова вулиця. Кінець Семінарської вулиці впирається в Коробейницький провулок.

Історія і назва Вулиця виникла в кінці XVIII століття як дорога на Катеринослав, нині Дніпро, і отримала назву Катеринославська дорога. Назву вулиці змінювали кілька разів. На мапі Харкова 1887 року вулиця зазначена як Холодногірська. У 1840-х роках тут було збудовано семінарію, у зв'язку з чим 1894 року вулицю перейменували на Семінарську. У 1922 році вулиці присвоїли ім'я більшовицького діяча Володарського. 20 листопада 2015 року, виконуючи Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки», вулиці повернули одну з історичних назв — СемінарськаРішення Харківської міської ради № 12/15 «Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова» від 20 листопада 2015 року.

Будівлі Будинок № 4 — Управління Харківської єпархії ПЦУУправління Харківської єпархії УПЦ (ПЦУ). Будинок № 22 — Військова частина 3005 Національної Гвардії України. Місце дислокації 5-ї окремої бригади НГ України. Пам'ятка архітектури та містобудування, охорон № 7382-Ха, 1885—1890 роки, архітектор Володимир НємкінНаказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 4 червня 2020 року № 1883 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Первісне призначення будови — міщанська богадільня. На території військової частини розташований Храм святого апостола Андрія Первозванного (ПЦУ)Православна Церква України. Храми Харківської Єпархії.

Будинок № 46 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон № 7383-Ха, будівля харківської духовної семінарії, зведена у 1844—1845 роках за проєктом . Пізніше комплекс споруд доповнений прибудовами житлових та адміністративних будівель. У 1919 році в будівлі розміщувався госпіталь, а з осені 1920 року запрацювала Харківська школа червоних старшин. Для неї до головної будівлі було добудовано нові приміщення у стилі конструктивізму з характерною хрестоподібною планувальною схемою, напівкруглими заскленими сходовими клітинами та круглими вікнами. З 2008 року комплекс будівель займає Харківський апеляційний адміністративний суд. Частина будівель, зокрема конструктивістські корпуси, закинуті й частково зруйновані.

Будинок № 63-А — Харківська гімназія № 127.

Пам'ятники Буд. № 46, територія колишньої семінарії. У 1879—1882 роках у семінарії навчався український поет, публіцист, перекладач П. А. Грабовський. У 1996 році на території колишньої семінарії йому встановлено пам'ятник (скульптор О. Фоменко, архітектор Н. Фоменко). Між будинками № 46 і № 57 в зеленій зоні встановлений пам'ятник-літак МіГ-21Самолёт-памятник МиГ-21 в Харькове. До 2004 року у буд. № 46 розміщувався Харківський Інститут льотчиківВикимапиа. Территория бывшего Харьковского института военно-воздушных сил им. И. Н. Кожедуба (Харьков), який увійшов до складу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вулиця Сумська, 77/79).

Доброустрій і транспорт Від вулиці Полтавський Шлях до Великої Гончарівської Семінарська вулиця — це дві паралельні дороги з зеленими насадженнями між ними. На перехресті вулиць Великої Гончарівської та Семінарської розташований Карпівський сад. Від Полтавського шляху і до вулиці Валерія Романовського Семінарська має асфальтове дорожнє покриття. Ще приблизно на пів кілометра збереглася бруківка, далі дорожнє покриття розбите або ґрунтове. На відрізку між вулицями Велика Гончарівська і Планова Семінарською курсує тролейбус № 11Харьков транспортный. Семинарская улица.

Примітки

Джерела Єдиний адресний реєстр міста Харкова

Домофото. Список зданий, Харьков, Семинарская улица