Усть-Балик – Курган – Уфа – Альметьєвськ (також відомий під абревіатурою УБКУА) – потужний нафтопровід в Росії, що забезпечує постачання ресурсу західносибірського походження до центрального Поволжжя.
Трубопровід довжиною 2119 кілометрів та діаметром 1220 мм ввели в дію у 1973 році. Хоча як вихідний пункт в його назві значиться Усть-Балик (звідки у 1967-му вже запустили нафтопровід до Омська), проте він також міг розраховувати на ресурс інших родовищ, зокрема, унікального Самотлорського. В 1976-му трубопровід вивели на повну потужність у 92 млн тон на рік.
Протранспортований ресурс може передаватись до нафтопроводів «Дружба» (друга нитка цієї системи стала до ладу так само в 1973 році), Калтаси – Самара, Альметьєвськ – Нижній Новгород, крім того, з району Альметьєвська беруть початок менш протяжні трубопроводи Альметьєвськ – Нижньокамськ та Калєйкіно – Нижньокамськ. На своєму шляху УБКУА проходить повз комплекс уфімських нафтопереробних заводів (Уфімський НПЗ, Ново-Уфімський НПЗ, Уфанефтехим) і вихідний пункт нафтопроводу Субханкулово – Шкапово – Салават та перетинає маршрут нафтопроводу Калтаси – Язиково – Салават. Також варто відзначити, що більшу частину маршруту УБКУА прямує в одному коридорі з іншим потужним трубопроводом для поставок західносибірської нафти Нижньовартовськ – Курган – Самара.
Нафтоперепомповувальні станції Транспортування ресурсу забезпечують численні нафтоперекачувальні станції, зокрема: Південний Балик, Салим, Уват, Аремзяни, Сєтово, Торгілі, Тюмень — , Ісетське — , Чаші — , Курган, Юргамиш — , Мішкино — , Медведське — , Канаші — , Челябінськ — / Єткуль — , Травники — , Ленінськ — , Бердяуш — , Кропачово — , Улу-Теляк — , Черкасси (Уфа) — , Нурліно — , Язиково — , Субханкулово — , Азнакаєво — , кінцевий пункт Калєйкіно/Альметьєвськ —
Російсько вторгнення в Україну (з 2022) 13 травня 2026 року на ЛПДС «Нурліно» в Республіці Башкортостан внаслідок атаки БпЛА виникла масштабна пожежа — чорний дим був видимий з відстані щонайменше 29 км. МНС РФ направило рятувальників на місце. ЛПДС «Нурлино» є одним із ключових вузлів російської системи магістральних нафтопроводів. Загальна ємність станції становить 500 000 м³. На майданчику розташовано 27 резервуарів, де переважну більшість складають вертикальні сталеві конструкції з понтоном типу РВСП-20000 об’ємом 20 000 м³ кожен. Станція забезпечує перекачування нафти із родовищ Західного Сибіру та Уралу до центральних і південних регіонів Росії. Через подальшу мережу трубопроводів ця сировина може надходити до експортної інфраструктури на Чорному морі, зокрема до терміналів у Новоросійську, Туапсе та Тамані.
Примітки