Вовк Ферлонга (Canis lupus furlongi) — викопний підвид сірого вовка, який жив у пізньому плейстоцені.
Таксономія У 1910 році американський палеонтолог Джон Кемпбел Меріам описав підвид вовка C. occidentalis furlongi на основі кількох фрагментарних останків з ям Ла-Брея. Через рік він описав більшого вовка, якого назвав C. milleri. Зразки, що належать цьому вовку, були зібрані в тому ж районі. Роберт А. Аллен синонімізував C. milleri та Canis lupus в 1969 році в результаті подібних вимірювань між типовим екземпляром C. milleri та екземпляром C. lupus.
Раніше висловлювалося припущення, що C. l. furlongi був результатом гібридизації між іншим підвидом сірого вовка та жахливим вовком. Однак дослідження 2021 року показало, що репродуктивна ізоляція перешкоджала жахливим вовкам гібридизуватися з спорідненими видами псових, такими як вовки та собаки, що, можливо, було фактором їхнього вимирання.
Еволюція Філогенетичне походження сучасного вовка C. lupus від більш раннього C. mosbachensis (який, у свою чергу, походить від C. etruscus) є загальновизнаним. Сірі вовки (Canis lupus) мігрували з Євразії до Північної Америки 70 000–23 000 років тому та дали початок щонайменше двом морфологічно та генетично відмінним групам. Одна група представлена вимерлим берингійським вовком, а інша — сучасними популяціями.
Опис C. l. furlongi морфологічно не відрізняється від сучасних популяцій вовків, відрізняючись лише ширшою стегновою кісткою та довшим горбиком великогомілкової кістки – місцем прикріплення чотириголового м’яза стегна та підколінного сухожилля – що вказує на те, що вони мали порівняно потужніші м’язи ніг для швидкого ривка перед погонею. Цей підвид вовка подібний за розміром до берингійського вовка, останки якого були знайдені на Алясці, Юконі та північній Британській Колумбії.
Конкуренти Рештки C. l. furlongi трапляються рідко порівняно з рештками жахливого вовка, ймовірно тому, що C. l. furlongi не процвітав у середовищах, де мешкали жахливі вовки. Це свідчить про те, що жахливий вовк був домінантним видом вовка в Каліфорнії під час плейстоцену.
Примітки