Versus de scachis (з ) — середньовічна латинська поема про шахи, написана в X столітті. Це перший відомий європейський текст, що містить технічний опис шахів для дидактичних цілей, і вважається фундаментальним документом для розуміння розвитку шахів в Європі.

Історія Праця була знайдена у двох рукописах (Codex Einsidlensis 365 і 319) з бібліотеки абатства Айнзідельн (де вони також зберігаються в даний час), розташованої в Айнзідельні, кантон Швіц, Швейцарія, і датується приблизно 1000 роком. Датування документа робить цей вірш найдавнішим відомим згадуванням шахів у європейському тексті, а також найдавнішим відомим документом, в якому згадується шахова королева (), і першою згадкою про двоколірну дошку з темними і світлими кольорами (візерунок, який був відсутній на дошках попередників, таких як індійська чатуранга і персько-арабський шатрандж, обидві з яких були одноколірними і розділені тільки горизонтальними і вертикальними лініями).

Вірш займає обидві сторони аркуша і був знайдений лише в 1839 році тодішнім архіваріусом абатства Галлом Морелем (1803–1872), який об'єднав його з іншими окремими аркушами, щоб сформувати збірник, каталогізований в архівах абатства як «Einsiedeln 365». У 1877 році професор і класичний філолог Герман Гаген (1844–1898) зробив ці вірші доступними для широкої публіки у своїй збірці середньовічної поезії Carmina Medii Aevi Maximam Partem Inedita: Ex Bibliothecis Helveticis Collecta. У 1913 році англійський історик шахів Г. Дж. Р. Мюррей (1868–1955) переклав, надрукував і прокоментував ці вірші. Однак лише в 1954 році історик Г. М. Геймер звернув увагу на їх надзвичайну історичну цінність.

Назва Versus de scachis походить з Codex Einsidlensis 365. Вірш, найімовірніше, датується 10 століттям. Геймер (1954) стверджує, що текст у Codex Einsidlensis 365 може датуватися незадовго до 1000 року н. е., а текст у Codex Einsidlensis 319 датується приблизно тим самим часом або, можливо, декількома роками після 1000 року н. е. Текст у Codex Einsidlensis 319 є неповним і має назву De aleae ratione.

Зміст Сама поема складається з 98 рядків у елегійних двовіршах і написана середньовічною латиною. Перші десять віршів описують гру як розумову розвагу, в якій немає злого умислу (ne dollus ullus inest), немає зрадницького обману і немає фізичного ризику (non laceras corpus membra vel ulla tui), підкреслюючи також перевагу гри без кубиків. Таким чином, поема починається з висловлення похвали грі в шахи як унікальній грі, яка не вимагала азартних ігор або кубиків. На думку деяких істориків шахів, ця початкова заява була зроблена з метою протистояти поширеному релігійному несхваленню азартних ігор.

У наступних десяти віршах вперше згадується альтернативне забарвлення клітинок на дошці, яке ще не було в загальному вжитку, але використовувалося деякими гравцями (Sunt quibus has placuit duplici fucare colore) як простий, але вигідний винахід, що дозволяв краще розраховувати ходи, а також давав гравцям можливість легше виявляти помилки або неправильні ходи. У віршах 21-44 описуються дві сторони, червона і біла (Pars hæc si candet, illa rubore nitet), а також фігури. Рух фігур, а також основні правила гри майже ідентичні шатранджу (персько-арабським шахам), за винятком правила рухупішака. З поетичних описів фігур та їхніх ходів можна зробити висновок, що ходи відрізняються від сучасних шахів і можуть бути підсумовані наступним чином:

Rex (король): може рухатися на будь-яку сусідню клітинку. На відміну від інших фігур, його ніколи не можна збити, але коли він піддається атаці і оточений так, що не може більше рухатися, гра закінчується. Regina (королева, сучасний ферзь): може рухатися тільки на сусідню діагональну клітинку, що робить її другою найслабшою фігурою. Comes або curvus («граф» або «старець», сучасний слон): може рухатися по діагоналі до третьої клітинки свого початкового кольору. Æques (кінь): може рухатися на два кроки в одному напрямку і один вбік, так що завжди закінчує хід на клітинці іншого кольору. Rochus або marchio (відповідно «тура» або «маркіз»): може рухатися в прямому напрямку на будь-яку відстань, яку бажає гравець. Pedes або pedites («солдат», сучасний пішак): може рухатися тільки на клітинку перед собою і б'є іншу фігуру по діагоналі на сусідній клітинці того ж кольору, що робить її найслабшою фігурою. Якщо вона досягає восьмого ряду, то їй дозволяється рухатися як королеві, але тільки якщо початкова королева знаходиться поза дошкою.

За словами історика шахів Г. Дж. Р. Мюррея:

Див. також

Історія шахів

Примітки