Караунаси, нікудерійці () — одне із середньовічних монгольських племен. Згадуються у «Збірнику літописів» та інших середньовічних текстах. Нині етнічна група у складі хазарейців.
Етнонім У російському перекладі Л. А. Хетагурова « Збірника літописів » етнонім відбито у формі караунас. У монгольському перекладі Ц. Сүренхорлоо етнонім відбито у формах караунас і карунас, в англійському перекладі У. М. Такстона — у формі qara'unas. Ім'я нікудерійці караунаси отримали від свого полководця Нікудера — онука Чагата.
Назви каракунас, кара-кунас використовують для позначення лелеки. Ім'ям караунас могули (жителі Могулістана) іменували чагатаїв (мешканців західної частини Улусу Чагатая).Могулістанці «караунасами = карагунасами» називали тих людей, які мають змішане походження. Дослідники зазначають, що у туркменів етнонім «гарнас» передає значення «суміш», «конгломерат». Інші форми терміна: карагунас, караун, карціонас, карро, скарані, камонас, скерани.
Історія Караунаси в « Збірнику літописів » згадуються під керівництвом наступних емірів: Бекі-бахадура з племені кунгірат, Ханду-бітікчі з племені ілдуркін, відгалуження сулдусів, Хулкуту-курчі з племені мангут. За одним із трактувань, караунаси — рід у складі монгольського племені сулдус.
Караунаси — нащадки монгольських воїнів , дислокованих в Афганістані. Вони стали однією з предкових груп для хазарейців і увійшли до їх складу як одна з етнічних груп. Крім хазарейців частина караунасів увійшла до складу киргизів (рід кара-кунас у складі племені Джору, гілка адигіне).Описуючи країну Кабул Бабур пише:У Кабульській області мешкають різні племена. У долинах і рівнинах живуть Аймакі (аймакі), тюрки і араби; в місті і деяких селах живуть сарти, в інших селах і областях мешкають племена пашаї, параджі, таджики, Бірки і пуштуни афгані. У горах живуть племена Хазара і Нікудері; серед хазарейців і '«нікудерійців» деякі говорять монгольською мовою.Бабур-наме. Перевод М. Салье. Т.: Главная редакция энциклопедий. 1992, С. 145 — 146..
Термін караунас використовувався монголами для позначення племен, що утворилися від змішування монголів з тубільцями. Караунаси, про які говорить Марко Поло, кочували вздовж східних кордонів Персії ; крім того, монголи Семиріччя та Східного Туркестану називали караунасами джагатайців, підданих Тимура та тимуридів.
Згуртування каранаусів навколо Нікудера Відокремлення каранаусів відбулося наприкінці XIII ст. в Хорасані в ході смут і усобиць, характерних для улусів Хулагу і Чагатая. Вони підпорядковувалися Хулагуїдам. 1271 року, коли повалений чагатайський хан Мубарак-шах втік до Герату, ільхан Абака передав караунасів під його підпорядкування. Але 1276 року Мубарак-шах гине внаслідок повстання караунасів. Тоді на їх чолі було поставлено Аргун-аку з ойратського роду. 1278 року його змінив син Навруз.
Водночас у 1260-х роках на схід від караунасів поступово формується нове племенне об'єднання з нащадків військ Тутар (син Мувала), Баянджар і Кадак (сини Шибана), що у 1257—1258 роках намагалися встановити владу в Хорасані Сістані. Вождем, навколо якого відбулося їхнє згуртування, став великий монгольський полководець Нікудер-огул (Нігудер) — онук Чагатая від сина Муджи-Єбе (Мужи-Яя). Він був одним із воєначальників монгольської армії, спрямованої в 1249 р. у бік Індії та Сістану на чолі із Салі-нойоном. На початку західного походу Хулагу, 1256 р., Нікудер разом з Кутбуком-нойоном очолював ліве крило його армії.
Після відходу Нікудера разом із сім'єю та найближчими соратниками в області Кермана та Південно-Східного Хорасана виникає самостійне військово-кочове об'єднання, відоме як Нікудерійська орда. 1271 року вона укладає союз з Міхрабанідами.
Десь на прикінці 1270-х роках Нікудерійська орда виходить з-під порядкування Чагатайського улуса і підпорядковується еміру Наврузу, що на той час очолював караунасів. З цього часу значення караунасів та нікудерійців починає зливатися в єдине ціле. В подальшому зазвичай залишається ім'я Нікудерійської орди. Остання набула найбільшого посилення за часів Ясавура, сини якого з 1340 року стали самостійними правителями внаслідок розпаду Держави Хулагуїдів і занепаду Чагатайського улуса.
Протягом двох століть караунаси були виключно дієздатною військово-політичною силою попереміно Держави Хулагуїдів (1270—1298, 1313—1320) і Чагатайського улусу (1298—1313, 1320—1341). Займаючи стратегічні області на околицях Гіндукуша, вони контролювали основні траси між Індією, Середньою Азією та Іраном. Ця обставина включала в найважливіші політичні події XIII—XV століть. 1341 року Казан став незалежним правителем нікудерійської орди, а 1342 року захопив владу в Чагатайському улусі. З цього часу караунаси стають політичною силою в улусі. 1358 році караунаси (нікудерійці) допомогли захопити владу еміра Казагана. Після 1360 року повернули собі незалежність. Але у 1370-х роках добровільно підкорилися еміру Тимуру.
Примітки