Оскар Вільгельм Карл фон Роршайдт (; 15 листопада 1848, Бреслау — 17 травня 1907, Берлін) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Належав до сілезького шляхетського роду. Оскар був сином прусського ландрата Ріхарда фон Роршайдта (1811–1893) та його дружини Августи, уродженої Паур (1824–1897). Його молодший брат Пауль фон Роршайдт (1850–1911) став прусським генерал-майором.

Роршайдт вступив до 3-го гвардійського гренадерського полку «Королева Єлизавета» Прусської армії у своєму рідному місті 1 жовтня 1867 року як однорічний доброволець і дослужився до звання другого лейтенанта на початку лютого 1869 року. З початком війни проти Франції його було призначено до мобільного 1-го гвардійського гренадерського ландверного полку, з яким він брав участь в облозі Страсбурга та Парижа, а також у вилазці на Мон-Валер'єн.

Після війни він пройшов подальше навчання у Військовій академії в Берліні. У середині травня 1876 року його було підвищено до першого лейтенанта, а з жовтня 1879 року по лютий 1882 року його направили до Шверіна на посаду ад'ютанта 33-ї піхотної бригади. Звільнений від цього командування та підвищений до понадштатного гауптмана, Роршайдт згодом був переведений до 1-го Баденського лейб-гренадерського полку №109, де з середини квітня 1882 року служив командиром роти. В середині грудня 1886 року його перевели до Ганноверського фузилерського полку № 73 та призначили ад'ютантом генерального командування 6-го армійського корпусу. Зберігши це командування та підвищений до майора, Роршайдт був переведений до Східно-фризького піхотного полку №78 наприкінці вересня 1889 року. 12 серпня 1890 року його було призначено до військового кабінету черговим членом свого полку. Призначений командиром 1-го батальйону 1-го Ганноверського піхотного полку №74, він повернувся на дійсну службу 18 жовтня 1894 року. У середині червня 1895 року його було підвищено до оберстлейтенанта, а в середині квітня 1896 року він вступив до штабу полку. Після цього, починаючи з 16 червня 1896 року, його було призначено начальником відділу зайнятості (C 3) у Відділі у справах інвалідів Військового міністерства, а в середині листопада 1897 року підвищено до оберста. Після того, як протягом двох з половиною місяців його призначили представником командира 4-го Нижньосілезького піхотного полку №51, його було призначено командиром цього підрозділу 10 вересня 1898 року.

Роршайдт залишив сухопутні війська 14 липня 1900 року та був призначений до штабу Інспекції морської піхоти відповідальним за 1-й батальйон морської піхоти. Під час придушення Боксерського повстання він вирушив до Китаю як командир 5-го Східноазійського піхотного полку. Там, 29 грудня 1900 року, він прийняв командування 3-ю Східноазійською піхотною бригадою замість хворого генерал-майора фон ГепфнераWalther Hubatsch (Hrsg.), Emil von Lessel: Böhmen, Frankreich, China 1866–1901. Erinnerungen eines preußischen Offiziers. Grote Verlag, Köln/Berlin 1981, ISBN 978-3-7745-6455-8. S. 229.. 6 червня 1901 року його було підвищено до генерал-майора без патенту та одночасно призначено командиром Східноазійської окупаційної бригади. Роршайдт отримав свій патент 16 червня 1901 року. 20 жовтня 1903 року його було звільнено з посади командира бригади, а з 20 листопада 1903 року він перебував у шестимісячній відпустці.

Після залишення Східноазійської окупаційної бригади 24 квітня 1904 року Роршайдта було поновлено в сухопутних військах та призначено командиром 10-ї піхотної бригади у Франкфурті-на-Одері. Отримавши звання генерал-лейтенанта, Роршайдт служив командиром 31-ї дивізії у Страсбурзі з 22 квітня по 27 листопада 1905 року. Згодом Роршайдт обіймав посаду інспектора військової школи, а також був головою Навчальної комісії військових шкіл та членом Вищої військової навчальної комісії. Після схвалення його прохання про відставку, 8 червня 1906 року його було призначено на пенсію, передбачену законом, а наприкінці місяця він був нагороджений Зіркою Ордена Червоного Орла другого ступеня з дубовим листям.

Роршайдт помер неодруженим.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу із застібкою «25» Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест Орден Вранішнього Сонця 2-го класу (Японська імперія) Орден Корони Італії, командорський хрест Орден Оранських-Нассау, командорський хрест (Нідерланди) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям та зіркою (червень 1906)Guido von Frobel: Militär-Wochenblatt. Nr. 79 vom 28. Juni 1906, Ernst Siegfried Mittler und Sohn, Berlin, S. 1855.

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1909. Dritter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1908, S. 639. Offizier-Stammliste des Königin Elisabeth Garde-Grenadier-Regiments Nr. 3. Mittler & Sohn, Berlin 1910, S. 84.