Протокол № 1 Європейської конвенції з прав людини закріплює захист приватної власності, право батьків на навчання та виховання своїх дітей відповідно до своїх релігійних переконань, а також право на регулярні, вільні та справедливі вибори.

Монако Монако підписало протокол 5 жовтня 1984 року. та ШвейцаріяШвейцарія підписала протокол 19 травня 1976 року. підписали, проте не ратифікували Протокол № 1.

Захист майна Кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений власності, крім як у випадках, передбачених законом, та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вищезазначені положення не обмежують права держав вводити в дію закони, які вони вважають необхідними для регулювання використання майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків, інших внесків чи штрафів.

Право на освіту та право батьків виховувати своїх дітей відповідно до їхніх релігійних переконань Нікому не може бути відмовлено в праві на освіту. Держава, здійснюючи свої функції в галузі освіти та навчання, повинна поважати право батьків забезпечувати таку освіту та навчання відповідно до їхніх релігійних та філософських переконань.

Право на регулярні, вільні та чесні вибори Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити через розумні проміжки часу вільні вибори шляхом таємного голосування за умов, які забезпечать вільне вираження думки народу щодо обрання законодавчого органу.

Причини нератифікації

Монако Офіційною причиною нератифікації протоколу Князівством називають бажання захистити політику контролю за орендною платою (що тоді суперечило б статті 1 протоколу).

Але є неофіційні аргументи, що стаття 3 Протоколу поставить під сумнів політичні повноваження монегаського кронпринца. Законодавство Монако передбачає кілька автоматичних позбавлень права голосу та мінімальний період у п'ять років між отриманням натуралізації та правом участі у виборах до законодавчого органу.

Зрештою, Група держав проти корупції засуджує відсутність достатнього нагляду за політичними партіями поза межами виборчих кампаній.

Швейцарія Європейський суд з прав людини розширив сферу дії гарантії власності на соціальні виплати. Згідно з цим тлумаченням, стаття 1 Протоколу у зв'язку зі статтею 14 Конвенції (принцип недискримінації) забороняє невиправдані відмінності в ставленні до отримання соціальних виплат.

Однак, кілька положень швейцарського законодавства про соціальне забезпечення проводять розмежування за статтю чи національністю та можуть не відповідати цій судовій практиці. Тому прийняття статті 1 Протоколу має супроводжуватися застереженнями щодо цих правових положень. Згідно з проведеним аналізом, близько десяти положень федерального законодавства про соціальне забезпечення слід залишити застереженнями, не враховуючи положення кантонального законодавства.

Що стосується статті 3 Протоколу, її прийняття, в принципі, також має супроводжуватися застереженням щодо врахування кантональних систем виборів шляхом підняття рук на публічних зборах. З юридичної та політичної точки зору, ратифікація Протоколу Швейцарією створить значні труднощі, враховуючи незвично велику кількість застережень, які доведеться зробити.

З цих причин Федеральна рада все ще вважає, що ратифікація була б недоцільною.

Див. також

Перелік договорів Ради Європи

Примітки

Посилання

Посібник зі статті 1 Першого протоколу — Захист власності Посібник зі статті 2 Першого протоколу – Право на освіту Посібник зі статті 3 Першого протоколу – Право на вільні вибори