Протокол № 2 до Європейської конвенції з прав людини є додатковим протоколом, розробленим у Раді Європи та відкритим для всіх держав-членів Ради, які ратифікували Конвенцію. Він був прийнятий 6 травня 1963 року та набрав чинності 21 вересня 1970 року після ратифікації всіма державами, що підписали Конвенцію.
Протокол № 2 мав на меті надати Європейському суду з прав людини можливість надавати консультативні висновки з правових питань, що стосуються тлумачення Конвенції та її протоколів, на запит Комітету міністрів Ради Європи. Такі висновки не могли стосуватися змісту чи обсягу прав і свобод, проголошених Конвенцією та її протоколами.
Протокол № 2 є одним із так званих протоколів про внесення змін, оскільки він має на меті змінити текст Конвенції щодо процедур контролю за її дотриманням. З цієї причини для набрання чинности його мали ратифікувати всі держави, що його підписали. Згодом його ратифікували нові держави, що послідовно підписали Конвенцію. Його обробка та набрання чинности відбувалися паралельно з обробкою та набранням чинності Протоколу № 3.
Положення, додані Протоколом № 2, були замінені Протоколом № 11, який здійснив глибоку реформу Конвенції. Предмет, що охоплюється першим Протоколом, тепер міститься у статтях 31 (b) та 47–49 Конвенції в її поточній переглянутій версії.
Примітки