Великий Гусляр — вигадане місто у творах Кира Буличова. Прототипом його стало місто Великий УстюгКир Булычёв. Мне нужно писать рассказы, а не хочется // Лавка фантастики (Пермь). — 2000. — № 2. — С. 35—37. (хоча у вступі до збірки «Прибульці в Гуслярі» Устюг згадано як його суперника); імена та прізвища героїв ранніх оповідань взято з адресної книги Вологди за 1913 рік (саму книгу подарувала автору колишя директорка музею, краєзнавиця Олена Сергіївна; вона стала героїнею кількох оповідань та повісті «Марсіянське зілля»). Є перетин з іншими циклами Буличова: «Пригоди Аліси», «Інтергалактична поліція».
Історія Перший твір циклу — оповідання «Зв'язки особистого характеру» () — написано на замовлення в листопаді 1967 року. Буличов тоді був у Болгарії і потребував грошей. Його знайомий, редактор журналу «Космос» Славко Славчев, запропонував написати оповідання для журналу. Сюжет оповідання нібито народився із бракованого знака «Дорожні роботи», на якому робітник мав три ноги.
Ранні оповідання зазвичай майже не пов'язані між собою. З'являються герої-одноденки, одні герої їдуть із міста, інші з'являються ненадовго. На середину 1970-х формується «кістяк» мешканців Гусляра. Переважно герої живуть в одному будинку — на Пушкінській вулиці, 16; проте трапляються й винятки. Дія кількох повістей і оповідань відбувається на околицях міста, ще кількох — у космосі. Багато творів про життя гуслярців, особливо написані після Перебудови, містять дуже гостру сатиру на життя радянського та «нового російського» суспільства.
2000 року Буличов казав, що Великий Гусляр для нього «поступово вимер», тому що його «пародійність почала змінювати вектор», і він почав писати в серйознішій манері про місто Верьовкін, «нинішнє розуміння Гусляра».
Мешканці Корнелій Іванович Удалов — керівник будівельної контори, головний герой циклу. Це повний лисіючий чоловік середнього віку. Він постійно потрапляє в загадкові та фантастичні історії: його викрадають або просять про допомогу іншопланетяни, він виявляється об'єктом експериментів учених тощо. Попри це, Корнелій примудряється зберігати душевний спокій та обивательський скепсис. Вперше з'явився у першому оповіданні циклу «Зв'язки особистого характеру». Ім'я запозичено з адресної книги міста Вологда за 1913 рік.
Микола Іванович Ложкін — старий пенсіонер, мешканець будинку номер 16 на Пушкінській вулиці міста Великий Гусляр, з дуже поганим характером і не менш поганою репутацією. Вперше з'явився в першому оповіданні циклу про Великий Гусляр «Зв'язки особистого характеру». Дуже жадібний. Колись працював бухгалтером, а раніше — наприкінці 1940-х років — у НКВС. Від деякого часу (оповідання «Розлюбіть Ложкіна!» ()) є «спільним нелюбимцем», оскільки носить спеціальний годинник, який змушує оточуючих відчувати до нього різку ворожість.
Старий Ложкін — головний герой підциклу «Листи Ложкіна». Ці листи із «сенсаційними викриттями», написані Буличовим від імені Миколи Ложкіна, публікувалися в розділі гумору в журналі «». Попри заголовок «гумор» та ім'я Буличова, багато читачів приймали цей розіграш усерйоз.
Микола Білосельський — голова міста на момент дії творів «Вельмишановний мікроб» () та «Перпендикулярний світ» (), друг дитинства Удалова.
Лев Христофорович Мінц — професор, учений зі світовим ім'ям. Інфантильний. Без п'яти хвилин — лауреат Нобелівської премії. Дуже добрий, чим деякі жителі Великого Гусляра і користуються. Вперше з'явився в оповіданні «Домашній бранець» (; 1972) (виданому, проте, пізніше від другого оповідання з Мінцем «Дві краплі на склянку вина» (; 1974)). Прототипом для імені став етнограф професор Лев Миронович Мінц, який колись попросив Буличова зробити його героєм.
Саша Грубін — винахідник-самоучка, проживає у напівпідвалі будинку № 16 на Пушкінській вулиці міста Великий Гусляр. Завідує пунктом приймання вторинної сировини, вечорами винаходить. Ентузіаст, береться охоче за всі мислимі й немислимі винаходи. Затятий холостяк. Його ім'я Буличов узяв із адресної книги Вологди за 1913 рік.
Мишко Стендаль — молодий журналіст газети «Гуслярський прапор». Спорідненості зі знаменитим письменником не має. Протягом усіх оповідань закоренілий холостяк, весь час намагається знайти свою «половинку» — то причаровує подругу («Відповідне почуття» ()), то перевіряє стосунки («Градусник почуттів» ()), то влаштовує роман із русалкою і стає батьком («Новий Сусанін»), із роками ж товстішає й лисіє. Носить окуляри, зовні схожий на молодого Грибоєдова.
Іншопланетянин Коко — цинічна іншопланетна істота з невідомої досить цивілізованої планети. Жив на шафі у квартирі Удалова на правах гостя, але згодом його вигнано за цинічні думки. Зовнішність цілком іншопланетна, автором описана в загальних рисах, як «ящірка, вкрита рожевим пір'ям» із фіолетовими очима,
Географія та історія Розташований Великий Гусляр на півночі Європейської частини Росії, у Вологодській області, на притоці Північної Двіни річці Гусь. Місто лежить на рівнині, оточене «колгоспними полями та густими лісами». При цьому воно, однак, як припустив академік Спічкін, міститься на «земній опуклості», а тому видне іншопланетянам із космосу краще, ніж будь-які інші міста світу. Населення — 18 тисяч жителів шістнадцяти національностей. Промислові підприємства — тартак, пивоварний завод, фабрика «Зоря», яка освоїла виробництво ґудзиків і канцелярських кнопок, молочний комбінат та бондарні майстерні. Засноване на початку XIII століття як торговельне місто. У середині XVI століття було досить великим містом півночі Русі — Іван Грозний навіть хотів перенести сюди столицю.
Географічні об'єкти та пам'ятки
Річка Гусь, на якій стоїть місто Великий Гусляр, впадає у Північну Двіну. Річку періодично забруднюють і перегороджують греблею. У неї завезено гамбузію і білого амура, а також із невідомої причини розплодився бразильський рак, найближчий родич омара. В оповіданні «Чорна ікра» Мінц і Удалов випустили до річки синтетичних осетрів, які харчувалися виключно промисловими відходами. Копенгаген — озеро в передмісті міста Великий Гусляр. Маленьке озерце отримало назву від малограмотного поміщика-англофіла, котрий вважав Копенгаген іменем англійського адмірала. Той самий поміщик заселив у озеро крокодилів, які згодом стали мрією гуслярських рибалок-аматорів. У цьому озері живуть русалки («Новий Сусанін»). У середині 1930-х років Микола Ложкін-старший виловив у річці великого коропа, спробував продати його на ринку і був відправлений до концтабору як данський шпигун. 1972 року поблизу озера виник вулкан. Церква Параскеви П'ятниці. Спасо-Трофимівський монастир. Пушкінська вулиця, 16 — за цією адресою мешкають більшість героїв циклу: сім'ї Удалових, Ложкіних, Погосянів і Гаврилових, Валентин Кац із дружиною, вчений Мінц, винахідник Грубін. У дворі цього будинку проводяться наукові експерименти, випробування винаходів та доміношні баталії.
Твори Це наймасштабніший цикл Кира Буличова. Він включає більше сотні оповідань і сім більших повістей:
Марсіянське зілля (; 1971) Потрібна вільна планета (; 1977) Вельмишановний мікроб (; 1987) Перпендикулярний світ (; 1989) Аліса в країні фантазій (; «Аліса в Гуслярі», 2000) — кросовер «Пригод Аліси» та «Великого Гусляра». Життя за трицератопса (; 2001) Туфлі зі шкіри ігуанодона (; 2002)
Усі твори письменник зібрав у шість збірок:
Дива в Гуслярі Прибульці в Гуслярі () Повернення до Гусляра () Гусляр-2000 Панове гуслярці () Гусляр навіки ()
Декілька оповідань не увійшли до прижиттєвих збірок, їх видано після смерті письменника.
Виділяється також підцикл оповідань «Листи Ложкіна».
Екранізації
Золоті рибки (1983) — короткометражний фільм (оповідання «Надійшли у продаж золоті рибки») Шанс (1984) — повнометражний фільм (повість «Марсіянське зілля») Родима пляма (1986) — короткометражний (однойменне оповідання) Галявина казок (1988) — повнометражний телевізійний фільм (оповідання «Негідний богатир») Районні змагання з доміно (1989) — короткометражний музичний фільм (однойменне оповідання)
Дива в Гуслярі (1989) — анімаційний фільм (оповідання «Паровоз для царя») Скарбничка (1989) — анімаційний фільм (однойменне оповідання) Яблуня (1989) — анімаційний фільм (однойменне оповідання) Супутник ікри (1990) — анімаційний фільм (оповідання «Минулий час») Вільний тиран (1990) — анімаційний фільм (однойменне оповідання) Кладезь мудрості (1991) — анімаційний фільм (однойменне оповідання) (2024) — російський фантастичний комедійний серіал
Див. також
Калязін — інше значуще місто у творчості Кира Буличова
Примітки
Література
Арбитман Р. ГКЧП в Великом Гусляре: [Рец. на кн.: Марсианское зелье] // Заря молодежи (Саратов). — 1991. — 2 нояб. — С. 4.
Смелков Ю. Взгляд со стороны: [Рец. на кн.: Чудеса в Гусляре] // Юность. — 1974. — № 7. — С. 66-69. Coulson R. Gusliar Wonders: [Рец. на кн.: Gusliar Wonders] // Amazing Science Fiction. — 1984. — Vol. 57. — № 6 (march). — С. Easton T. The reference library: [Рец. на кн.: Gusliar Wonders] // Analog. — 1984. — № 1. — С. 161—167. — Огляд: «Назва світу: Великий Гусляр. Серії книг: „Великий Гусляр“, „Пригоди Аліси“, „Інтергалактична поліція“. Виникнення: листопад 1967 року. Творець: Кир Булычов. Походження: література. Втілення: повнометражні фільми, короткометражні фільми, мультфільми».
Посилання