Раймон Бутрос (; 16 лютого 1950, Хама, Сирія — 2 березня 2020, Дамаск, Сирія) — сирійський кінорежисер, який народився в місті Хама. Він отримав ступінь магістра кінорежисури в Україні в 1976 році.

Він отримав багато місцевих, арабських і міжнародних нагород, займався журналістською діяльністю та кінокритикою, а також професійно перекладав з російської на арабську.

Його сестра — акторка Камелія Бутрос.

Кар'єра

У сфері медіа

У 1979—1987 роках працював редактором новин на (російський відділ). Також відновив видання газети «» і працював у ній протягом року.

На телебаченні

Він представив низку серіалів, серед яких: «Коріння лишається зеленим» (2002) — як автор, «Умм Хашим», «Провулки забутого міста». Також поставив театральну п'єсу за мотивами роману «Війна в Бар-Місрі».

У кіно

Бутрос здобув відомість завдяки своїм фільмам, які зосереджуються на його рідному місті та річці Асі, а його роботи відображають глибокий зв'язок із середовищем, у якому він народився. У його стрічках помітний також музичний почерк «сьомого мистецтва», адже він вивчав музику в Радянському Союзі, як і багато його колег.

Протягом своєї кар'єри режисер Раймонд Бутрос представив сирійському кінематографу двадцять два фільми, чотири з яких були повнометражними: «Безперервна змова» (1986) та «Водорості» (1991), а також написав сценарій та діалоги до фільмів «Подорож» (1997) та «» (2008). Окрім того, він зняв вісімнадцять фільмів, від документальних до короткометражних, останнім з яких був фільм під назвою «Чи довгий наш шлях, чи він подовжується?».

Він також був асистентом режисера у фільмі «» (1985).

Нагороди

Протягом свого життя Бутрос отримав численні нагороди, серед яких: золоту нагороду на фестивалі «Молдаст» за фільм «Звичайний сіонізм» у 1974 році, срібну нагороду за фільм «Свідок» на п'ятому у 1987 році, срібну нагороду за фільм «Водорості» на Дамаському кінофестивалі у 1991 році, а також срібну нагороду за фільм «Мандри» на Дамаському кінофестивалі у 1997 році.

Смерть

Він помер у понеділок, 2 березня 2020 року, в одній із лікарень Дамаска, після тривалої хвороби, у віці 70 років.

Примітки