Комплекс з виробництва полівінілхлориду в Саянську – підприємство російської хімічної промисловості у Іркутській області Росії. Створене як Зимінський хімічний комбінат, а з 2001-го відоме як ВАТ "Саянскхимпласт".
Завод ввели в дію у 1982 році з потужністю на рівні 270 тисяч тонн мономеру вінілхлориду на рік, а у 1983-му запустили лінію полівінілхлориду (ПВХ) з показником у 250 тисяч тонн.
Продукування мономеру потребує двох головних компонентів – етилену та хлору. Поставки першого організували по етиленопроводу Ангарськ – Зима, тоді як хлор з 1979-го випускали в самому Саянську на електролізному виробництві, що одночасно продукує каустичну соду та водень. Сировина для електролізу надходить з розташованого біч-о-біч Зиминського соляного промислу.
Станом на 2010 рік потужність майданчику по ПВХ складала 280 тисяч тонн на рік, а після модернізації 2017 року цей показник довели до 350 тисяч тонн на рік. В 2011-му стала до ладу нова установка мономеру вінілхлориду потужністю 200 тисяч тонн на рік, при цьому станом на 2012-й загальна потужність по мономеру складала 300 тисяч тонн на рік. Що стосується електролізного виробництва, то станом на 2025 рік воно мало проектну річну потужність у 203 тисячі тонн каустичної соди та 180 тисяч тонн хлору.
Запущена в 2011-му установка мономеру вінілхлориду (що здійснює піроліз дихлоретану)працює на газовому паливі, для чого підприємство облаштувало комплекс прийому та зберігання зрідженого вуглеводневого газу (суміш гомологів метану), розрахований на перевалку 19 тисяч тонн на рік.
Залежність від одного постачальника етилену загрожує стабільності роботи комплексу ПВХ. Так, 2016 року стався піврічний перебій з поставками — спочатку внаслідок аварії в Ангарську, а потім через суперечку між постачальником та споживачем цього олефіну з приводу ціноутворення, так що довелось завозити етилен залізничним транспортом з Башкортостану. В таких умовах власники саянського майданчику просувають проект прокладання газопроводу Ковикта – Саянськ, що дало б змогу звести потужності з переробки газу та похідне піролізне виробництво етилену. Втім, після прокладання початкової ділянки в другій половину 2000-х проект газопроводу забуксував.
Примітки