Директива PNR, або Директива (ЄУ) 2016/681 — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який регулює використання даних імен пасажирів (PNR) для запобігання, виявлення, розслідування та переслідування терористичних злочинів та серйозних кримінальних правопорушень.
Директива вимагає від авіакомпаній передавати дані своїх пасажирів на рейсах до третьої країни або з неї відповідальним правоохоронним органам. Кожна держава-член має можливість також застосовувати Директиву до рейсів у межах Унії. Метою директиви є боротьба з тероризмом та серйозними злочинами.
Директива застосовується по всій Європейській Унії, за винятком Данії, яка має спеціальне положення про відмову від її застосування у сфері свободи, безпеки та правосуддя.
У червні 2022 року Суд Справедливости виніс рішення щодо чинности Директиви PNR.DOMSTOLENS DOM (stora avdelningen) den 21 juni 2022 Суд постановив, що Директива є чинною, але її можна застосовувати лише в тій мірі, у якій це абсолютно необхідно для боротьби зі злочинністю, оскільки в іншому випадку вона суперечитиме Хартії основних прав Європейської Унії.Domstolen finner att iakttagandet av de grundläggande rättigheterna kräver att de befogenheter som föreskrivs i PNR-direktivet begränsas till vad som är strikt nödvändigtEU court limits air travel surveillance to the ‘strictly necessary’Judges Decide EU Countries No Longer Permitted to Collect Passengers’ Personal Data У грудні 2022 року Європейська рада із захисту даних (ЄРЗД) опублікувала заяву щодо наслідків рішення Суду ЄС для обробки даних PNR державами-членами, закликаючи держави-члени негайно адаптувати свою обробку персональних даних відповідно до рішення.
ЄУ також може обмінюватися даними PNR з третіми країнами, наприклад, Унія має угоди зі Сполученими Штатами, Сполученим Королівством, Австралією та Канадою про обмін такими даними.
Див. також
Директива про обмін інформацією
Примітки