«К-ПЕКС» () — науково-фантастичний роман американського письменника Джина Брюера, перший із серії «К-ПЕКС» (). Серія розповідає про переживання на Землі істоти з ідентифікацією «прот». Роман написано від першої особи з точки зору психіатра прота.

За мотивами коміксів «К-ПЕКС» був знятий однойменний художній фільм, що вийшов у 2001 році.

Серія

К-ПЕКС (1995) К-ПЕКС II: На промені світла (2001) К-ПЕКС III: Світи Проте (2002) К-ПЕКС IV: Новий гість із сузір'я Ліри (2007) К-ПЕКС V: Прихід биків (2014)

Сюжет У 1990 році поліція Нью-Йорка затримала чоловіка, якого знайшли схиленим над жертвою пограбування на Центральному вокзалі в центрі Мангеттена. Після того, як чоловік відповів на запитання поліції дещо дивними словами, його перевели до лікарні Бельвю для обстеження. Хоча фізично він не хворий, з’ясувалося, що він має дивне марення, що походить з планети під назвою К-ПЕКС у сузір'ї Ліри. Пацієнт називає себе «прот» (вимовляється як «ґроут», і навмисно пишеться з малої літери, щоб відобразити незначність окремої форми життя у Всесвіті). Згодом його переводять до Мангеттенського психіатричного інституту, де він стає пацієнтом доктора Джина Брюера.

Прот надзвичайно любить фрукти, зокрема бананові шкірки та яблучні серцевини, які він їсть під час кожного сеансу. Він розповідає Брюеру, що йому 337 земних років, що він часто відвідував Землю, а під час цього візиту він подорожував більшістю країн світу протягом останніх чотирьох років і дев'яти місяців. Він виявляє почуття гумору, на першому сеансі запевняючи Брюера, що, незважаючи на те, що він інопланетянин, інопланетянин не вибухне з його грудей. Брюер виявляє, що прот також є вченим, який володіє глибокими знаннями про астрономію, що захоплюють групу астрономів, які зустрічаються з ним. Прот стверджує, що він володіє принаймні рудиментарними розмовними знаннями більшості людських мов, а також мов тварин, включаючи спів китів та очевидну тарабарщину деяких пацієнтів із шизофренією.

Хоча діалоги прота зазвичай сатиричні, він виявляється дуже навіюваним і легко піддається гіпнозу. Як тільки Брюер дізнається про це, він починає серйознішу терапію. За допомогою журналістки Жізель Ґріффін Брюер виявляє, що прот може бути Робертом Портером, який був травмований вбивством своєї дружини та дитини, а також подальшим убивством злочинця, і що прот може бути альтер-еґо, що виникло внаслідок дисоціативного розладу ідентичності. Брюер припускає, що ім'я прот походить від прізвища Портера.

Коли прот «повертається» на свою планету, Роберт Портер залишається в кататонічному стані. Однак Бесс, інша пацієнтка, яку прот обіцяв взяти з собою, зникає разом із коробкою сувенірів, які збирав прот. Перед відльотом прот обіцяє повернутися через п'ять земних років.

Адаптації Фільм 2001 року «Планета К-ПЕКС» був знятий режисером Ієном Софтлі за мотивами першої книги цієї серії. Кевін Спейсі грає прота, а Джефф Бріджес — психіатра. «К-ПАКС» було адаптовано для театральної постановки, також написану Джином Брюером, і її показували у театрі «Лев і Єдиноріг» під керівництвом Віктора Собчака. У 2010 році п'єса дебютувала у Північній Америці у театрі The Geneva Underground Playhouse у Женеві, штат Іллінойс, у постановці Еріка Пітера Шварца.

Відгуки Видання Booklist назвало роман «захопливим». Психіатр Аллан Беверідж написав, що роман є гарним прикладом того, «чому психіатри повинні читати художню літературу», кажучи, що він показує, «як підходити до моральних дилем та прийняття рішень». Дослідник наукової фантастики Девід Кеттерер порівнює його з романом «Зоряне народження» Герберта Веллса. Рецензент Майкл Беррі написав: «Для такої книги не так багато можливих розв'язок, і Брюер обирає золоту середину між крайнощами відвертої фантазії та передбачуваною буденністю. „К-ПАКС“ демонструє дещо відштовхуюче ставлення, яке можна знайти в таких фільмах, як „Людина дощу“ та „Форрест Ґамп“, що ми всі можемо так багато дізнатися про себе від простодушних людей, але не можна заперечувати, що деякі епізоди історії справді кумедні та зворушливі». Рецензентка Ліза Кусіс написала, що прот «є одним із найнеординарніших персонажів сучасної наукової фантастики» і що автору «не дозволяючи персонажам ступити на іншу планету, вдалося втілити в життя чужий світ».

Позов Після виходу екранізації книги аргентинський режисер Елісео Субіела заявив, що «К-ПАКС» — плагіат його фільму 1986 року «Людина, що дивиться на південний схід», і подав позов проти Брюера. Пізніше позов був відкликаний, оскільки Субіела фінансово не міг собі дозволити продовжувати судовий процес, але він дотримувався своєї позиції з цього питання аж до самої смерті наприкінці 2016 року. Брюер випустив мемуари, в яких розповів про те, що надихнуло його на написання книг, під назвою «Створення „К-ПАКС“ або Ви впевнені, що хочете бути письменником?».

Див. також

Планета Ка-ПЕКС, фільм 2001 року «Людина, що дивиться на південний схід» — фільм 1986 року, що передував роману. Кірк Аллен, пацієнт психіатричної лікарні, який стверджував, що живе у світах, зображених у серії романів Едгара Райса Берроуза під назвою «Барсум». Анархізм Утопія

Примітки

Посилання

Офіційний сайт Джина Брюера