Європейська Унія запровадила кілька директив щодо соціального захисту.

Вступ Унія та держави-члени, пам’ятаючи про основні соціальні права, прагнуть сприяти зайнятості, покращувати умови життя та праці з метою досягнення рівних можливостей шляхом прогресу, забезпечувати належний соціальний захист, вести соціальний діалог, розвивати людські ресурси з метою досягнення високого та сталого рівня зайнятості, а також боротися з виключенням.

З цією метою Унія та держави-члени вживатимуть заходів, що враховуватимуть різноманітність національних практик, зокрема у сфері договірних відносин.

Рада може, шляхом директив, приймати мінімальні положення, які мають бути впроваджені поступово, враховуючи умови та технічні регламенти, що існують у кожній державі-члені.

Щодо питання соціального захисту, Рада розробила різні директиви, серед яких такі:

Директиви

Директива Ради від 12 червня 1989 року про запровадження заходів для заохочення покращення безпеки та здоров'я працівників на роботі

(89/391/ЄЕС)

Ця директива спрямована на впровадження заходів щодо сприяння покращенню безпеки та здоров'я працівників на роботі як у державному, так і в приватному секторах.

З цією метою він включає загальні принципи, що стосуються запобігання професійним ризикам та охорони здоров'я та безпеки, усунення факторів ризику та нещасних випадків, інформування, консультацій, збалансованої участі відповідно до національного законодавства та/або практики, навчання працівників та їхніх представників, а також загальні рекомендації щодо застосування цих принципів.

Для забезпечення безпеки та здоров'я працівників роботодавець вживатиме необхідних заходів у межах своїх обов'язків для покращення існуючої ситуації.

Працівники не можуть зазнавати шкоди в результаті своєї захисної діяльності та діяльності щодо запобігання професійним ризикам. Таким чином, працівник, який у разі серйозної, неминучої та неминучої небезпеки залишає своє робоче місце та/або небезпечну зону, не може зазнати жодної шкоди та має бути захищений від будь-яких шкідливих або невиправданих наслідків відповідно до національного законодавства та/або практики. Отже, якщо вони вважають, що вжиті заходи та засоби, що використовуються роботодавцем, недостатні для гарантування безпеки та здоров'я на роботі, працівники та/або їхні представники мають право подати апеляцію до компетентного органу з охорони праці відповідно до національного законодавства та/або практики. Представники працівників повинні мати можливість висловити свої зауваження під час відвідувань та інспекцій, що проводяться компетентним органом.

Директива Європейського Парламенту та Ради від 5 липня 2006 року про реалізацію принципу рівних можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях зайнятості та професій

(2006/54/ЄС)

Ця директива спрямована на забезпечення застосування принципу рівних можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях зайнятості та занять. З цією метою вона містить положення, спрямовані на реалізацію принципу рівного ставлення щодо:

доступ до працевлаштування, включаючи просування по службі, та професійне навчання.

Жодна пряма чи непряма дискримінація за ознакою статі не повинна здійснюватися в державному чи приватному секторах, включаючи державні органи, стосовно: умов доступу до роботи, самозайнятості або професійної діяльності, включаючи критерії відбору та умови найму, незалежно від сектору діяльності та на всіх рівнях професійної ієрархії, включаючи просування по службі ; доступу до всіх видів та рівнів професійної орієнтації, професійного навчання, подальшого професійного навчання та перепідготовки, включаючи практичний досвід роботи ; умов працевлаштування та умов праці, включаючи ті, що регулюють звільнення та оплату праці ; членства та участі в організації працівників або роботодавців. Держави-члени можуть передбачити, щодо доступу до працевлаштування, що різниця в ставленні на основі характеристики, пов'язаної зі статтю, не вважається дискримінацією, якщо через характер конкретної професійної діяльності ця характеристика є суттєвою професійною вимогою, за умови, що її мета є законною, а вимога є пропорційною.

Умови праці, включаючи оплату праці. У всіх елементах та умовах оплати праці за однакову роботу або за роботу, якій надається однакова цінність, має бути усунена пряма та непряма дискримінація за ознакою статі.

Професійні схеми соціального забезпечення. У професійних схемах соціального забезпечення не повинно бути прямої чи непрямої дискримінації за ознакою статі, зокрема щодо: сфери застосування таких схем та умов доступу до них ; обов'язку сплачувати внески та розрахунку внесків ; розрахунку виплат та умов тривалості та збереження права на виплати.

Рівне ставлення в професійних схемах соціального забезпечення застосовується до працюючого населення, включаючи самозайнятих працівників, працівників, чия діяльність перервана хворобою, вагітністю та пологами, нещасним випадком або вимушеним безробіттям, а також до осіб, які шукають роботу, пенсіонерів та працівників з інвалідністю, а також до бенефіціарів таких працівників відповідно до національного законодавства та/або практики.

Для забезпечення рівного ставлення у договірних відносинах та компенсації за завдані збитки держави-члени повинні запровадити у своїх правових системах необхідні заходи для гарантування компенсації, а також призначити один або декілька органів, відповідальних за забезпечення такої рівності. Вони також повинні заохочувати роботодавців та осіб, відповідальних за доступ до навчання, вживати ефективних заходів для запобігання будь-якій дискримінації.

Директива Європейського Парламенту та Ради від 22 жовтня 2008 року про захист працівників у разі неплатоспроможності їхнього роботодавця

(2008/94/ЄС)

Ця директива застосовується до позовів на користь працівників, що виникають із трудових договорів або трудових відносин, до роботодавців, які є неплатоспроможними (якщо було подано заяву про відкриття колективного провадження на підставі неплатоспроможності роботодавця).

Держави-члени можуть, як виняток, виключати вимоги певних категорій працівників зі сфери застосування цієї директиви на тій підставі, що існують інші форми забезпечення, які пропонують відповідним працівникам захист, еквівалентний тому, що випливає з цієї директиви.

Ця директива не перешкоджатиме державам-членам поширювати захист працівників на інші ситуації неплатоспроможності, такі як фактичне та постійне призупинення платежів.

Держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб гарантійні установи забезпечували виплату неоплачених вимог працівників, що виникають із трудових договорів або трудових відносин, включаючи вихідну допомогу, що належать до виплати після припинення трудових відносин.

У сфері соціального забезпечення держави-члени вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб несплата роботодавцями обов'язкових внесків до своїх страхових установ до настання їхньої неплатоспроможності за національними схемами соціального забезпечення не мала негативного впливу на право працівника на отримання допомоги від таких страхових установ, за умови, що внески із заробітної плати попередньо були вирахувані з виплаченої заробітної плати.

Держави-члени забезпечують вжиття необхідних заходів для захисту інтересів працівників та осіб, які вже звільнилися з підприємства, на дату неплатоспроможності роботодавця, стосовно їхніх набутих прав або прав, що перебувають у процесі набуття, на допомогу по старості, включаючи допомогу у разі втрати годувальника, за додатковими професійними або міжпрофесійними пенсійними схемами, які існують незалежно від національних законодавчих схем соціального забезпечення.

Застосування цієї директиви за жодних обставин не може бути підставою для виправдання відхилення від ситуації, що вже існує в державах-членах, щодо загального рівня захисту працівників у сфері, що охоплюється цією директивою.

Посилання

europa.eu Політика зайнятості та соціальної політики