Ігор Петрович Пуппо́ (9 січня 1931, Єнакієве — 27 квітня 2010, Дніпропетровськ) — український російськомовний письменник, журналіст; член Спілки журналістів України з 1958 року та Спілки радянських письменників України з 1967 року. Лавреат премій імені Христо Ботева за 1979 рік та імені Григорія Петровського за 1981 рік.
Життєпис Народився 9 січня 1931 року в місті Єнакієвому (нині Донецька область, Україна). 1933 року його сім'я переїхала до Дніпропетровська. Під час німецької окупації його сім'я переховувалась від страти в селах поблизу П'ятихаток. Після закінчення німецько-радянської війни закінчив школу робітничої молоді. 1954 року закінчив історико-філологічний факультет Дніропетровського державного університетуСвітлана Сухіна Пуппо Ігор Петрович / Портал «ДніпроКультура»..
Упродовж 1954—1956 років працював кореспондентом ТАРС в Алмати, учасник науково еколого-дослідної експедиції «Арал-88» у республіках Середньої Азії з проблематики подолання меліоративної та бавовняної катастрофи в середньоазіатському регіоні та питань відновлення Аральського моря на всьому її протязі; з 1956 року — у редакції дніпропетровської газети «Молодий ленінець», опісля завідував відділом газети «Прапор юності»Пуппо Ігор Петрович / gorod.dp.ua ; протягом 1971—1995 років завідував відділом літератури та мистецтва газети «Днепр вечерний» (підписав до друку перший номер газети); у 1995—2001 роках — оглядач газети «Наше місто». Очолював літературну студію імені М. Усатенка.
Помер в Дніпропетровську 27 квітня 2010 року, де і похований на Сурсько-Литовському кладовищі. 27 липня 2012 року на його могилі було встановлено пам'ятник у вигляді розкритої книги.
Творчість Працював в галузях прози та поезії (писав фейлетони, публіцистичні статті). Вперше опублікував вірш «Новогоднее» 1 січня 1946 року в заводській газеті Ворошиловградського паровозобудівного заводу «Октябрьский гудок». Подальша поезія присвячена подіям німецько-радянської війни, «перебудови», перших років незалежності України. Частина віршів і новел — спогади про поїздки країнами Європи (поетичний цикл «Моя Греція», «Єгипетські ночі»), країнам Середземномор'я (повість «Старий з вулиці Марса», «Кажуть піраміди», «Додому»), подорожі Карелією та Середньою Азією, спогади про армійську службу на Тихому океані та Балтійському морі (поеми «Бузкова країна», «Владивостоку», «Балтійський вітер»).
Друкувався у журналах «Юность», «Новый мир», «Радуга», «Литературная газета», багатьох колективних збірниках, у виданнях «Русские советские поэты» (Київ, 1987), «Антологія поезії Придніпров'я» (Дніпропетровськ, 1999). Автор 12 книг. Серед творів:
«Степь золотая» (Дніпропетровськ, 1957); «Баррикадная улица» (Дніпропетровськ, 1961); «Третий тайм» (Дніпропетровськ, 1965); «Командировка» (Дніпропетровськ, 1969); «Память» (Дніпропетровськ, 1974); «Постижение» (Дніпропетровськ, 1981); «Во имя чего я живу» Київ, 1983); «Звезды на рейде» (Дніпропетровськ, 1986); «Ступня на лопатках» (Дніпропетровськ, 1990); «Первые цветы в мае» (Дніпропетровськ, 1995); «Эрстэ блюмэн ин мэй: невыдуманные истории» (Дніпропетровськ, 1995); «Я гляжу со своей колокольни» (Дніпропетровськ, 1999); «Пять поэм о великой войне» (Дніпропетровськ, 2006); «Мы живые над Днепром и над веками» (Дніпропетровськ, 2006). </div> Співпрацював з композиторами І. Тищенком, І. Калішенком, Володимиром Ярцевим, Г. Кутєповим. Численні його пісні покладені на музику і виконувалися різними колективами; деякі твори були написані спеціально як гімни для вищих навчальних закладів Дніпропетровська.
Примітки
Література