Четвертий вимір – роман українського письменника Романа Іваничука. Був опублікований у 1984 році.
Сюжет В романі висвітлені події життя одного з засновників Кирило-Мефодіївського братства Миколи Івановича Гулака, які розгортаються у різних часових та географічних вимірах.
Їх відлік починається від 1846 року – часу діяльності Кирило-Мефодіївського братства, а окремі факти біографії М. Гулака представлені як розповіді його друзів та знайомих: Михайла Горяєва, Ніко Ніколадзе, Миколи Костомарова та самого Миколи Гулака.
Невдоволені деспотизмом царської влади, М. Гулак разом із Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, Тарасом Шевченко, натхненні прикладом італійських революціонерів, засновують Кирило-Мефодіївське братство, основною метою якого є ідеї просвітництва та створення слов'янської федерації вільних народів. Проте через донос студента Олексія Петрова, якому М. Гулак розповів мету організації, братство було розгромлено, всі його члени заарештовані.
По закінченню слідства, після трьох років ув'язнення у Шліссельбурзі, М. Гулак, який залишився вірним принципам братства, був висланий до Пермі, де провів шість років. В подальшому, за клопотанням пермського губернатора, йому було дозволено проживання в будь-якій частині Російського імперії, крім Петербурга, Москви та України.
Згодом М. Гулак переїжджає до Тифлісу, де працює у класичній гімназії, викладаючи фізику, математику, латинську та грецьку мову. Давши "обітницю мовчання", він продовжує наукову діяльність, проте його праці майже не публікуються, залишаючись невідомими широкому загалу.
У 1881 році, на археологічному з’їзді, він зустрічається із М. Костомаровим, який свого часу відступився від ідей братства, натомість отримавши можливість і далі викладати в університеті та займатися наукою.
Але, побачивши його вікову втому, відчувши, що вони абсолютно різні за своїми поглядами та видами діяльності, М. Гулак, не ставить своєму колишньому другу жодних питань щодо подій минулого.
Ставши свідком їх прохолодної зустрічі, М. Горяєв розповідає М. Костомарову про праці М. Гулака, згадавши серед іншого його "Дослід геометрії у чотирьох вимірах".
Для самого ж М. Гулака четвертий вимір був тим, що він розумів як глибину, перспективу та центр душі.
Після виходу у відставку, М. Гулак переїжджає до Гянджа, де проводить останні десять років свого життя, досліджуючи азербайджанську культуру, зокрема творчість Мірзи Фаталі Ахундова та Нізамі.
Сприйняття Роман вважається одним з найкращих у творчому доробку письменника.
Як зазначив професор Олег Гринів, "...роман "Четвертий вимір" – твір хрестоматійний. Його художній рівень органічно злютований з четвертим виміром як моральним імперативом, без якого не може бути мови про виховання ідеалу людини як вічного шукача свого ідеалу".
На думку української літературознавці Стефанії Андрусів, роман "Четвертий вимір" можна назвати інтелектуальним романом, романом-диспутом".
Нагороди У 1985 році Роман Іваничук був нагороджений Державною премією України імені Шевченка за романи "Вода з каменю" та "Четвертий вимір".
Примітки