«Наречені Дракули» () — британський готичний фільм жахів про надприродне 1960 року виробництва Hammer Film Productions. У фільмі режисера Теренса Фішера знімалися Пітер Кушинг, Девід Піл, Фреда Джексон, Івонн Монлор, Андре Меллі та Мартіта Гант. Фільм є продовженням фільму 1958 року «Дракула» (відомого в США як «Жах Дракули»), хоч у фільмі персонаж графа Дракули не з'являється, а згадується лише двічі. Крістофер Лі відмовився зніматися у фільмі в ролі Дракули, боячись бути типізованим персонажем, але через роки він повторив свою роль у наступному фільмі із серії про Дракулу, «Дракула: Князь пітьми» (1966). Рой Ештон займався гримом, Сід Пірсон — спецефектами, Бернард Робінсон був художником-постановником, а Джон Певералл — асистентом режисера.Johnson, Tom (1996). На головну роль вампіра, Барона Мейнстера, було обрано Девіда Піла, який на той час мав невеликий акторський досвід. Незабаром після зйомок він покинув акторську кар'єру та зайнявся торгівлею нерухомості й антикваріату. Знімальний процес фільму розпочався 26 січня 1960 року і завершився 18 березня. Прем'єра стрічки відбулася 7 липня 1960 року в лондонському кінотеатрі «Марбл Арч Одеум», після чого 29 серпня фільм вийшов у прокат у Великій Британії, а у вересні — у США.

Сюжет По дорозі до Трансильванії, де вона мала обійняти посаду, французька вчителька Маріанна Данієль була покинута візником у сільському заїжджому дворі. Ігноруючи застереження місцевих жителів, вона приймає запрошення баронеси Мейнстер переночувати в її замку. Кажуть, що син баронеси, Барон Мейнстер, є божевільним і його тримають під замком. Потайки проникнувши до його покоїв, Маріанна з жахом бачить барона, прикутого ланцюгом до стіни. Він стверджує, що мати захопила його законні землі, і благає Маріанну про допомогу. Дівчина викрадає ключ від ланцюга зі спальні баронеси і звільняє його.

Звільнений барон згодом вбиває свою матір і випиває її кров. Ставши свідком цього, Маріанна тікає в ніч, тоді як служниця замку, Грета, звинувачує покійну баронесу в тому, що саме вона дозволила Дракулі перетворити барона на вампіра. Виявилося, що після того, як Баронеса закувала сина, вона заманювала дівчат до замку, аби він міг ними харчуватися. Попри те, що Грета знає про зло, яке Барон несе селу, вона залишається йому відданою.

Виснажену Маріанну наступного ранку знаходить доктор Ван Гелсінг, але вона нічого не пам'ятає про попередню ніч. Він супроводжує її до школи, де вона має працювати. Тим часом Ван Гелсінг прибуває до сільського заїжджого двору і виявляє, що там відбувається похорон: у лісі знайдено мертвою молоду дівчину з ранами на шиї. Священик Степнік, який викликав Ван Гелсінга, приєднується до розслідування, і вони удвох намагаються відмовити батька дівчини від поховання. На жаль, він не дослухається, і його дочка перетворюється на вампірку. Тієї ж ночі Степнік і Ван Гелсінг вирушають на цвинтар і застають там Грету, яка заохочує дівчину піднятися з могили. Чоловіки намагаються їх зупинити, але Грета їх стримує, даючи вампірці можливість утекти.

Ван Гелсінг вирушає до замку і знаходить там баронессу, яка вже сама стала вампіркою, а також барона. Після короткої сутички барон тікає, покинувши матір. Розуміючи, що перетворення було помстою барона матері за ув'язнення, Ван Гелсінг жаліє її і вбиває дерев'яним кілком наступного ранку. Тим часом барон відвідує Маріанну і пропонує їй одружитися. Вона погоджується, чим викликає заздрість у своєї сусідки по кімнаті, Джини. Пізніше барон з'являється в кімнаті Джини і випиває її кров.

Наступного дня Ван Гелсінг оглядає тіло Джини та наказує помістити його до стайні під постійний нагляд. Тієї ночі Маріанна охороняє тіло. Вона знаходиться з доглядачем стайні, Северином, якого зрештою вбиває кажан-вампір. Потім з труни піднімається вампіризована Джина. Підходячи до Маріанни, Джина каже їй, що барон ховається у старому млині.

Ван Гелсінг з'являється і рятує Маріанну від нападу Джини, яка після цього тікає. Неохоче Маріанна розповідає Ван Гелсінгу те, що їй повідомила Джина. Доктор прямує на старий млин і знаходить там труну Барона. Невдовзі йому протистоять обидві «наречені» Мейнстера, яких він відганяє своїм хрестом. Грета, яка все ще залишається людиною, вириває хрест у нього з рук, але спотикається, падає з крокв і розбивається на смерть. Потім з'являється Барон, долає Ван Гелсінга, кусає його і заражає вампіризмом, після чого зникає. Отямившись, Ван Гелсінг розпікає металевий інструмент у жаровні, припікає його рану та поливає її свяченою водою. Рана миттєво зникає.

Тим часом барон Мейнстер викрадає Маріанну і привозить її на млин, маючи намір перетворити на вампірку. Коли барон намагається загіпнотизувати дівчину, щоб підкорити своїй волі, Ван Гелсінг кидає йому в обличчя святу воду, яка обпікає його, наче кислота. Барон перекидає жаровню з гарячим вугіллям, спричиняючи пожежу, і вибігає надвір, а його «наречені» тим часом тікають. Ван Гелсінг швидко біжить до вітряних крил млина, рухає їх так, що вони утворюють тінь хреста над бароном Мейнстером, і вампір, щойно підданий впливу священного символу, гине. Коли млин догорає, Ван Гелсінг заспокоює Маріанну.

У ролях

Пітер Кушинг — доктор Ван Гелсінг Івонн Монлор — Маріанна Девід Піл — барона Мейнстера Мартіта Гант — баронеса Мейнстер Фреда Джексон — Грета Майлз Маллесон — доктор Тоблер Генрі Оскар — герр Ланг Мона Вашборн — фрау Ланг Андре Меллі — Гіна Віктор Брукс — Ганс Фред Джонсон — священик Степнік Майкл Ріппер — кучер Норман Пірс — господар Вера Кук — дружина господаря Марі Деверекс — сільська дівчина Майкл Малкестер (без зазначення в титрах) — Латур Джил Говорт (без зазначення в титрах) — школярка Гарольд Скотт (без зазначення в титрах) — Северин

Нотатки щодо виробництва Після успіху фільму «Дракула» кінокомпанія Hammer Film Productions замовила Джиммі Сенґстеру написання сиквелу під назвою «Послідовник Дракули», який мав розповідати про адепта вампіра, а сам граф Дракула з'являвся б лише в епізодичній ролі. Сценарій Сенґстера був згодом переписаний Пітером Браяном, який вилучив усі згадки про Дракулу, але додав персонажа Ван Гелсінга. Після цього сценарій ще раз доопрацював Едвард Персі. Повідомляється, що до переробок також долучилися сам Сенґстер, режисер Теренс Фішер та актор Пітер Кушинг.

Продюсер Ентоні Гайндс заявив: «Моя особиста участь у такому фільмі, як „Наречені“, завжди була стовідсотковою, не тому, що я вважав це своїм обов'язком, а тому, що я дуже твердо відчував, що ці фотографії були моїми. Безсумнівно, Террі [Фішер] вважав їх його, а Джиммі Сангстер вважав, що вони належать йому. І Пітер С. знав що вони його».Little Shoppe of Horrors #14, 1999

Більшість зйомок інтер'єрів було зроблено в студії Bray Studios. Зовнішні зйомки проходили в сусідніх Блек-парку та Оуклі-Корт. Сцена, в якій замки падають з труни Джини, була взята з оповідання М. Р. Джеймса «Граф Магнус».

Зйомки фільму «Наречені Дракули» розпочалися 26 січня 1960 року на студії Bray Studios. Робочі назви фільму були «Дракула 2» та «Учень Дракули».

Реліз Прем'єра фільму відбулася в театрі Odeon Marble Arch 6 липня 1960 року. У кінотеатрах Лондона він вийшов 29 серпня 1960 року в подвійному прокаті з фільмом «Дівчина-п'явка» (1960).

Відгуки

Каса Видання Kine Weekly включило фільм до свого списку «фільмів, що принесли гроші» у британському прокаті 1960 року.

Критика У «Щомісячному бюлетені кіно» писалося: «Справді моторошна атмосфера традиційного фольклору про вампірів продовжує уникати кіно. Ця остання частина, здавалося б, нескінченної серії фільмів студії Hammer, додає до легенди про Дракулу лише молодого, привабливого вампіра, а також нічого нового до звичного формату Hammer з невідповідними кольорами та декораціями, нечітким натяком на історичний період та серйозним поверхневим поглядом на події».

Бослі Кроутер з «Нью-Йорк Таймс» писав: «Ще одне повторення стандартної історії про вампіра… У ній немає нічого нового чи винахідливого».

Видання Variety назвало фільм «технічно добре зробленим», але вважало, що сценарій «мало що додає до легенди про Дракулу та наслідує формули жахів», і що «він був би значно страшнішим, якби його знімали у старомодному чорно-білому кольорі».

У журналі Harrison's Reports писали, що Мартіта Гант та Фреда Джексон були «чудовими» у фільмі, а режисура та операторська робота були «першокласними», але що фільм «не був надто страшним».

Кіногід Radio Times дав фільму 4/5 зірок, написавши: «Хоча Крістофер Лі турбувався про типове кастингування, Hammer все одно зняв це продовження (тільки за назвою) свого величезного хіта 1958 року „Дракула“. Анемічний Девід Піл у ролі барона Мейнстера є бідною заміною більш повнокровному немертвому графу Лі, але це єдиний спірний момент у класичному шокері режисера Терренса Фішера. Чудова атмосфера просочена готичною моторошністю, сексуальність є надзвичайно відвертою для свого часу, а кульмінація, що відбувається в тіні місячного вітряка, нагадує казковий кошмар».

Леслі Голлівелл сказала: «Найкращий з „Дракули“ від Hammer, з безліччю винахідливих екшн-сцен, вишуканою акторською грою та добрим відчуттям місця й епохи».

«Наречені Дракули» мають рейтинг 79 % на Rotten Tomatoes, заснований на 19 рецензіях.

Домашні медіа

DVD-видання фільму для регіону 1 (у бокс-сеті з двох двосторонніх дисків, разом із сімома іншими класичними фільмами Hammer, спочатку розповсюдженими Universal International) було випущено 6 вересня 2005 року. Цей набір був перевиданий на Blu-ray 13 вересня 2016 року. DVD-версія фільму для регіону 2 була випущена 15 жовтня 2007 року. Blu-ray/DVD Double Play регіону B був випущений 26 серпня 2013 року. У цьому випуску оригінальне співвідношення сторін було обрізано з 1,66 до 2,0.

В інших медіа

Стів Мур та Джон Стокс адаптували «Наречені Дракули» у 15-сторінковий комікс, який був опублікований у двох частинах у випусках «Залів жаху» № 27–28, виданих у 1983 році видавництвом Quality Communications. Фільм можна побачити на екрані у фільмі «Матриця: Перезавантаження» (2003). За іронією долі, це данина поваги Моніці Беллуччі (яка грає Персефону) та її ролі однієї з наречених Дракули у фільмі «Дракула Брема Стокера» (1992).

Див. також Фільм про вампірів

Примітки

Посилання

Рев'ю на фільм у New York Times Рев'ю на фільм у Cinefantastique

Brides of Dracula Wiki