Граф Дра́кула () — вампір, заголовний персонаж і головний антагоніст готичного роману Брема Стокера «Дракула» (1897). Згодом граф Дракула як архетипний вампір з'являвся у безлічі творів масової культури, що не мали безпосереднього стосунку до роману Брема Стокера. Крім того, Дракула зображений у романі як прабатько легендарних перевертнів.
Вважають, що прототипом Дракули була реальна історична особа — румунський генерал 15-сторіччя Влад III Цепеш, також відомий як Дракула, від — «дракон», господар середньовічного князівства Валахія. Деякі дослідники творчості Стокера переконані, що вигаданого Дракулу не слід ототожнювати з волоським правителемElizabeth Miller Filing for Divorce. Count Dracula vs Vlad Tepes ., хоча в самому романі є обмовка про можливу тотожність, а деякі фільми цей нюанс зовсім обходять.
Персонаж роману «Дракула» Брема Стокера породив безліч інсценувань, кіноекранізацій, а також різноманітних продовжень — з'явилися різні сини і дочки Дракули, його суперники-вампіри й інші пов'язані та породжені образом Дракули персонажі: граф Мору, граф Орлок, граф Алукард, граф Йорга Блекула і т. д. Його нащадками є Графиня Аніла і Граф Савв.
Творчість Стокера Роман Б.Стокера має форму епістолярної розповіді, в якому головні риси: характер, недоліки та переваги графа Дракули розкриваються через різних оповідачів, кожен з яких має свою точку зоруCarol N. Senf «Dracula: The Unseen Face in the Mirror» in the Norton Critical Edition of Dracula (1997) by Bram Stoker, edited by Nina Auerbach and David J. Skal: 421-31.
Дракула — немертвий, багатовіковий вампір і одночасно трансильванський дворянин, що стверджує про власне походження від секеїв та зв'язок з Аттілою.
Він мешкає у старовинному замку в Карпатах поблизу перевалу Борго.
На відміну від східноєвропейського фольклору, в якому вампірів зображають як відразливих, трупоподібних істот, Дракула, навпаки, розточує аристократичний шарм. У своїх бесідах з Джонатаном Харкером він показує як глибоко пишається своїм дворянським походженням і сумує за славними часами, коли героїзм, честь та доблесть мали куди більше значення.
Становлення Дракули Детальна інформація про юність графа і його зростання майже відсутня, але згадується що він був за життя найбільш чудовою людиною. Солдат, державний діяч та алхімік. Володів найвищими науковими досягненнями свого часу. Мав могутній мозок, що не мав порівнянь, і серце, що не знало ані страху ані каяття… не було жодної галузі знань, де б він не залишив свій доробок. Дракула вивчав чорні мистецтва в академії Некромантії, що знаходилась у Карпатських горах з краєвидом міста Сібіу (відомим і як Германштадт) і мав глибокі пізнання галузі в магії та алхімії. За словами його переслідувача Абрахама Ван Хельсінґа: «Дуже ймовірно, що він — саме той воєвода Дракула, що уславився в бою з турками біля річки на самому кордоні Туреччини. Якщо це так, то він непересічна людина, бо вже тоді і довгий час по тому його згадували як найрозумнішого, найхитрішого та найхоробрішого лицаря Залісся». Померлий і похований у великій могилі в каплиці власного замку, Дракула, повертається від смерті як вампір і живе протягом кількох століть разом з трьома жахливо вродливими жінками-вампірами в тому ж замку. Чи є ті жінки коханками йому, сестрами, дружинами або просто вампірами, яких зробив він сам — в романі не розкривається.
Опис Дія роману відбувається наприкінці 19 сторіччя, коли трансильванській граф Дракула виношує довгострокові плани щодо світового панування. Першим кроком до свого амбіційного задуму він обирає Англію, де збирається розпочати власне правління кривавого терору. Спочатку він викликає до себе Джонатана Харкера, щойно кваліфікованого англійського адвоката аби той допоміг йому владнати юридичні справи з нерухомістю в незнайомій для графа країні. При цьому Дракула поводиться дуже люб'язно з молодим англійським адвокатом, розпитує про історію і навіть рятує Харкера з лап трьох вампірок. Насправді, Харкер потрібен графу живим лише щоб допомогти владнати юридичні справи та дізнатися якомога більше про Англію.
Залишивши свій замок, Дракула таємно вирушає до Англії на російському судні «Деметра», переховуючись в одному із 50 ящиків, набитих трансильванською землею. Це йому потрібно, щоб відновлювати сили і ховатись від денного світла під час подорожі. Для власної споживи він використовує членів екіпажу, з яких вижив лише один капітан, що був прив'язаний до штурвала корабля. З корабельного журналу капітана можна дізнатися про дивні та страшні події того плавання. Сам Дракула сходить з судна у вигляді собаки.
Незабаром граф стає загрозою нареченій Джонатана Харкера, Вільгельміні «Міні» Мюррей та її подрузі Люсі Вестенр. Існує також примітивний зв'язок між Дракулою та Ренфільдом, пацієнтом психлікарні під наглядом лікаря Джона Сьюарда. Ренфільд змушений споживати комах, павуків, птахів та інших істот у порядку збільшення їхнього розміру — щоб поглинати їхню «життєву силу». Ренфільд виступає в ролі своєрідного біодатчика, який реагує на появу чи наближення Дракули, виконуючи, таким чином, свою роль у його пошуках. У цей час Дракула починає відвідувати ночами постільну кімнату Люсі Вестенр, п'є її кров і заражає на прокляття вампіризму. Не розуміючи справжньої причини погіршення стану Люсі, троє її женихів — Сьюард, Артур Холмвуд та Квінсі Морріс — в розпачі, викликають наставника Сьюарда, голландського лікаря на ім'я Абрахам Ван Гельсінґ. Ван Гельсінґ відразу ж підозрює надприродне походження хвороби Люсі, але поки про це не говорить. Попри всі заходи безпеки, як то розкладений біля хворої часник, граф Дракула робить останній напад на неї, вбиває її матір і перетворює Люсі на немертву.
Харкер, який увесь цей час був полоненим, тікає із замку Дракули і повертається до Англії ледь живий та психічно травмований. За пропозицією Сьюарда, Міна звертається допомогти оцінити здоров'я Харкера до ван Гельсінґа. Також вона передає лікарю його щоденник з описом того, що відбувалося в замку. Інформація щоденника Харкера стає поштовхом для Міни збирати будь-які інші згадування про Дракулу у статтях новин, газетних вирізках і щоденниках кожного члена групи. Ініціатива Міни допомагає групі простежити пересування Дракули та встановити зв'язок між дивною поведінкою Ренфільда і діями графа. Згодом вони дізнаються, що Дракула придбав будинок неподалік від резиденції Сьюарда. Мета цих пошуків — знайти графа Дракулу і знищити його.
Після того як немертва Люсі нападає на кількох дітей, Ван Хельсінґ, разом з Сьюардом, Холмвудом і Моррісом йдуть до склепу, де похована Люсі, щоб вбити тіло і врятувати її душу. Згодом до групи приєднується Харкер. Це допомагає партії вистежити місце розташування ящиків із трансильванською землею. Виявилось, що Дракула придбав під них кілька резиденцій розташованих на схід, захід, північ та південь від Лондона на ім'я «граф Де Віль». Згідно з задумом Дракули, він повинен був просуватися Лондоном з урахуванням розташування скринь із землею.
Група знаходить ящик за ящиком і запечатує кожний за допомогою гостій (свячених облаток). Це позбавляє графа місць, де він почував себе у безпеці і набирався сил. Тим часом Ренфільд має власні стосунки з графом, але дізнавшись, що той приходить до Міни, намагається зупинити Дракулу і зазнає смертельного поранення у сутичці з вампіром. Перед смертю він встигає повідомити Сьюарду і Ван Гельсінґу, що Дракула ходить до Міни. Так лікарі дізнаються про зараження Міни Харкер. Дракула укусив її та змусив пити його кров. Тоді група намагається захистити Міну від нападок графа за допомогою розп'яття та гостій, і їм це вдається. Дракула втікає перетворюючись на темний туман, а вони й надалі продовжують пошук і знешкодження лігвищ вампіра. Внаслідок «хрещення» укусом Дракули Міна отримує телепатичний зв'язок з ним. Це її дуже гнітить, але Ван Гельсінґ знаходить у цьому користь, гіпнотизуючи її та відстежуючи пересування графа. Незабаром, граф Дракула втікає до Трансильванії.
Герої вирушають за Дракулою до Трансильванії, де після нелегкої битви з циганською охороною графа відбувається фатальна зустріч. Щоб убити графа, Харкер перерізує йому горло своїм кукрі, а Морріс пронизує ножем серце вампіра(Щоденник Міни Харкер, 6 листопада, Дракула, Глава 27). Тіло Дракули перетворюється на пил, але перед цим Міна встигає побачити вираз спокою на обличчі графа.
Характеристика Дракули Граф Дракула підлягає різким змінам настрою. Так, на початку роману він одягає маску привітності, проте дуже швидко впадає у лють, особливо коли на його шляху виникають перешкоди. У момент нападу трьох спокусливих вампірок на Джонатана Харкера лютий Дракула застосовує до них фізичну силу, але дуже швидко пом'якшується і звертається до них люб'язно, запевняючи, що любить кожну з них.
Дракула небайдужий до давньої архітектури і щиро нею цікавиться. Наприклад, під час купівлі будівлі він воліє, щоб вона була древньою, кажучи «Новий будинок мене вб'є», і для того, щоб новий будинок був придатний для життя — йому потрібні сторіччя.
Ще одним предметом великої шани Дракули є його родовід, спадщина воїна і власне походження від секеїв, про що він з гордістю розповідає Харкеру. Він також висловлює зацікавленість історією Британської Імперії, захоплено згадуючи її народ. Графові притаманні примітивні й хижі погляди на світ; він співчуває звичайним людям через їхню відразу до темних імпульсів. Проте Дракула має й людські емоції і навіть часто говорить, що може любити.
В романі вказано, що Дракула дуже добре знає англійську, має вимову без східноєвропейського акценту, хоч і дивно тоновану. Таким чином Дракула, як немертвий, може навчатися наук і мов.
Зовнішній вигляд Дракули змінюється протягом часу. На початку роману він зображений як худий, з довгими білими вусами, загостреними вухами та гострими зубами. Пізніше, в романі (глава 11 «Втеча вовка») його бачать в зоопарку із гачкуватим носом і борідкою з білою смугою. Одягнений він в усе чорне і має волосся на долонях. Джонатан Харкер описав Дракулу як старого із «жорстким поглядом» і «надзвичайною блідістю».
В моменти люті у Дракули проривається справжня тваринна природа і його блакитні очі стають полум'яними.
Протягом роману Дракула стає все більше і більше молодим на вигляд. А після того, як Джонатан Харкер вдарив його лопатою — він залишається зі шрамом на лобі, який носить протягом усього роману.
Сильні і слабкі сторони Зображений у романі граф Дракула використовує багато надприродних здібностей, які, як вважають, він здобув від угоди з дияволом. Глава 18 роману описує багато зі здібностей, обмежень та недоліків як взагалі вампірів, так і зокрема Дракули. Граф має надлюдську силу, яка, за словами Абрахама Ван Хельсінґа, еквівалентна силі 20 сильних чоловіків. Він не відкидає тіні та не відображається у дзеркалі. Дракула стійкий до звичайних різновидів ураження; моряк намагається завдати йому удару в спину ножем, але лезо проходить крізь його тіло наче крізь повітря. Вампір може певною мірою кинути виклик силі тяжіння, має нечувану спритність та в змозі дертися вертикальними поверхнями як деякі рептилії. Він здатен подорожувати «грішними» землями, такими як могили самогубців та власних жертв. Граф має потужні гіпнотичні й телепатичні здібності, навіює деякі ілюзії. В рамках «певних обмежень» неживий здатен зникати і знову з'являтися в потрібному йому місці. Одного разу знайшовши шлях, він може входити куди завгодно і виходити звідти, навіть плавитись у вогні.
Дракула накопичив хитрість і мудрість протягом століть, і він не може померти від простого спливу часу.
Він може командувати тваринами, такими як щури, сови, кажани, міль, лисиці та вовки. Проте його контроль над цими тваринами є обмеженим, як це видно, коли переслідувачі вперше зайшли до його будинку в Лондоні. Хоч Дракула і викликав тисячі щурів, що оточили і напали на групу, але зграя гончих, яку прикликав Сьюард, покінчила з ними. Щури настільки боялися собак, що втекли, і Дракула втратив будь-який контроль на ними.