Олівцева Фабрика «Самоцвіти» (, , ) — колишнє підприємство з виготовлення олівців та різних канцтоварів у м. Слов'янськ (Донецька обл., Україна).
Історія У 1889, батько () відкрив у Польщі невелике виробництво олівців, а в 1894 вже освідчений польський інженер і підприємець Станіслав Маєвський заснував у селі Прушкув неподалік Варшави власну голкову фабрику, згодом перепрофільовану на виробництво олівців, яка до 1914 року виготовляла продукцію () конкурентоздатну з австрійськими та німецькими виробниками.
На будівлі заводу і Прушкуві був напис-транспарант: СТ.МАЕВСКИиКо ❨ST.MAJEWSKIiSka
З початком Першої світової війни, через обстріли фабрики німецькими військами, Маєвський евакуював обладнання та частину робітників фабрики вглиб України, і в решті зупинились на Харківщині, зі спогадів Маєвського, через те що загорілись вагони від перегрітих осей. Через пожежу довелося передчасно вивантажити все обладнання з потяга поблизу станції Новослов'янськ.
1915-1918 Влітку 1915, у селищі Новослов'янськ (Ново-Слов'янськ, Новий Слов'янськ, , населений пункті біля станції Слов'янськ, за 4 км від Слов'янська) було відроджено Акціонерне Товариство Олівцева Фабрика „Ст. Маєвський і Ко” (назву зберегли від оригінального заводу, логотипом якої були шестикутна зірка і півмісяць).
Акціонерное Общество Карандашныхъ Фабрикъ Ст. Маевскій и К (Карандашная фабрика Маевского).
Того ж року на базі приміщень парового млина братів Михайловських було запущено виробництво олівців, і вже на кінець року фабрика випускала до 2500 олівців у деньОлівцева фабрика у Слов’янську. Історія унікального виробництва. 6262.com.ua. «За 1992-1993 роки підприємство кілька разів змінило офіційну назву і форму власності, ставши в результаті ЗАТ «Самоцвіти». 1 жовтня 2001 року на фабриці відбулася зміна керівництва, після чого карандашному виробництву залишилося існувати всього кілька років..». Будівлі парового млина спочатку перебували у лізингу, та зрештою їх було повністю викуплено. Два роки завод успішно виробляв і продавав продукцію акумулюючи прибутки для майбутньої відбудови фабрики у Польщі. Робота у Новослов'янську зупинилась після Жовтневої революції 1917 року і захоплення влади більшовиками, та націоналізації заводу, через що Маєвський втратив мільйони рублів, які зберігалися у російських банках.
23-28 вересня (за старим стилем) 1917 року, Маєвський разом з іншими поляками-промисловцями був присутній на з'їзді польських інженерів у Москві, але достроково покинув засідання. У 1918 році разом з усіма робітниками своєї фабрики він був змушений повернутися у Польшу на репатріаційних потягах, залишивши фабрику і все обладнання у Новослов'янську. Після повернення у Прушкув (у 1916 отримало статус міста) зайнявся відбудовою зруйнованої фабрики.
Відновлена до 1923 року фабрика презентувала свою продукцію на Міжнародній виставці у Парижі у 1937, пережила Другу світову війну та свого власника (Маєвський помер у травні 1944), пройшла через націоналізацію з 1948 до 1995, і знову стала приватною компанією, яка працює донині під назвою , яка відсвяткувала своє 135-річчя, і стала одним із лідеруючих виробників канцтоварів у Польщі (втім у власному документальному фільмі 2014 року про історію фабрики та на офіційному сайті відсутні згадки про період евакуації у Новослов'янськ. У 2016, було опубліковано історичний нарис, присвячений історії фабрики Маєвського за період 1889-1948 років, у якій вміщено згадки про період евакуації та додано архівні світлини, копії документів та уривки зі щоденників Маєвського за той період).
1919-1928
До 1919, фабрику у Слов'янську націоналізували й передали в управління тресту «Химуголь», а з 1921 почали відновлювати виробництво під керівництвом інженера содового заводу Бориса Андрійовича Сасс-Тисовського. Технологічний процес виробництва самих олівців було розроблено "з нуля" на базі новоствореної фабричної лабораторії..
З 1922, директором був Палій Володимир Васильович. Фабрика увійшла у підпорядкування Державного тресту південної хімічної промисловості «Химуголь», що згодом увійшов до складу Южхимтрест.
Перші олівці випустили у 1924 й активно рекламували у друкованій пресі. Рекламні ілюстрації для обкладинок зошитів видавництва «Книгоспілка» (Харків, 1927) створив Старчевський Абрам Львович. У 1928-1929, у газетній і журнальній рекламі використовували агітаційні слогани Володимира Маяковського та його образ.
1928-1941 У 1928, «Южхимтрест» реорганізували в «Укрхімтрест» (на олівцях тиснення «ЮЖХИМТРЕСТ» залишили.)
Навесні 1929, на з'їзді інженерів ВЦСПС було прийнято резолюцію із забороною на використання знаку схрещених молотів ("⚒", гірнича емблема, знак гірняків та шахтарів з 19-го століття, а також на той час емблема німецької олівцевої фабрики , яка використовувалася і на олівцях «Химуголь» та «Южхимтрест» разом з двома зірками) — того ж року Укрхімтрест прибрав цей символ з олівців та реклами, а з 1930 припинився і випуск реклами олівців.
До 1941, фабрика випускала 100 млн олівців на рік. Виготовляли шкільні, столярні, канцелярські та креслярські олівці, а також 12-кольорові олівці для малювання. З середини 1941 року, через бомбардування території заводу під час Другої світової війни, завод і працівників було евакуйовано.
1943-1991 Відновлення зруйнованої фабрики і повторний запуск відбувся у 1943 році. Олівці знову почали рекламувати у вигляді плакатів з описом продукції.
У фабрики часто змінювались керуючі підприємства:
З 1948— в управлінні «УКРГГОЛОВКУЛЬТТОВАРИ» ММП УРСР, якє 1955 перейменували на в «УКРУЧКАНЦПРОМ» ММП УРСР. З 1959 по 1965 — Управління деревообробної та меблевої промисловості Донецького раднаргоспу, а згодом у республіканському об'єднанні Укрмузпром ММП УРСР. У 1964, залізничний зупинний пункт поблизу фабрики отримав назву Олівцева Фабрика (Унормована назва географічного об'єкта латиницею: Olivtseva fabryka). На пакуванні продукції і в рекламних плакатах також розміщували знак фабрики — «ОФС» (абревіатура від Олівцева Фабрика м. Словянськ, або анаграма від абревіатури Слов'янська Олівцева Фабрика). З 1965 до 1980-х — у складі Головного управління музичної промисловості «Укрмузпром» ММП УРСР.
У 1967 році фабрика стала підприємством 1-ї категорії з річним випуском олівців 202,5 млн штук, учнівських ручок — 27,3 млн штук. Одним з найвідоміших продуктів стали кольорові олівці серії «Самоцвіти», і після 1970-х фабрика отримала офіційну назву Олівцева Фабрика «Самоцвіти» (зберігши абревіатуру ОФС).
У 1978 році директором фабрики стала Неоніла Казимирівна Головіна, як до цього пропрацювала 20 років на фабриці (вона стала останнім директором фабрики). Того ж року було випущено 320,6 млн олівців, частину з яких експортували у Англію, Кубу та Монголу.
У 1984 відбулась зміна логотипу фабрики зі стрілкоподібного олівця на впізнаваніший скріпкоподібний. Тоді ж фабрика отримала назву Олівцева Фабрики «Самоцвіти».
У 1980-х на пакувані кольорових олівців було вказано як керуючу організацію ММП УССР ПТО «АККОРД» (видавець пакування: Фабрика «Олімпія»), а наприкінці 1980-х було вказано Концерн «Укрмузпром», тоді ж на пакуванні «Етюд» було зазначено лише "Олівцева Фабрики «Самоцвіти»".
До 1991, було випущено велику кількість сувенірних олівців та наборів («Здравница Донбасса», «Славянск»/18 олівців, та інші). Найбільші серійні сувенірні олівці серії «СЛОВ'ЯНСК» () були подаровані мерам міст різних країн світу капітаном суховантажного судна «Слов'янськ» (перше судно проекту 1563, також відомого як тип Слов'янськ, яке збудував Херсонський суднобудівний завод у 1966 році; власником судна після 1991 року стало ДП «Чорноморське морське пароплавство», а після списання судна у 1997 його було порізано на брухт в Індії).
1991-2006 З 1991, виробничі ланцюжки були розірвані через втрату виробничих зв'язків з підприємствами у інших країнах, окрім того зникли великі ринки збуту продукції. Новою продукцією періоду 90-х стали олівці у паперовій оболонці «Етюд», акварельні фарби, різноманітні канцтовари.У період 1992- років підприємство кілька разів змінювало назви і форму власності, Рішенням міськвиконкомувід 21.10.1992 підприємство перереєстроване в Арендне Підприємство «Олівцева фабрика «Самоцвіти».
У 1993, у результаті рішення трудового колективу фабрику реформували у ЗАТ «Самоцвіти». На неофіційному гербі Слов'янська ("Герб м. Тор"), який використовувався до затвердження Герба Слов'янська у 1997 році, по центру щита було розміщено олівець. Пакування сувенірних олівців мало неофіційний герб міста із зображенням олівця у центрі щита (існували і значки з подібним гербом). Після того як у 1997 затвердили офіційний герб пакування оновили. У 2000, ще використовувалося пакування надруковані до 1991 року (олівці виготовлялись з актуальним роком).
У 2001 році відбулася зміна керівництва у результаті викупу контрольного пакету акцій у робітників і через кілька років підприємство остаточно зупинило випуск продукції. У той час український ринок вже був насичений дешевими та яскравими кольоровими олівцями китайського виробництва, а також професійними олівцями Koh-i-Noor Hardtmuth для креслення і малювання.
У березні 2005, Дитячий оздоровчий центр «Зарниця», відомчий заклад ЗАТ «Самоцвіти», було виставлено для приватизації. Підприємство ЗАТ «Самоцвіти» фактично зникло до 2006, а на території продовжували працювати цехи з виробництва кераміки (посуду, сантехніки, тощо).
Після 2014
Знак біля мосту по вулиці Свободи у вигляді металевої скульптури з трьох кольорових олівців (червоного, жовтого та синього), оперезаних білою стрічкою з написом «карандашная фабрика»,— єдине нагадування про колишнє існування олівцевої фабрики.
Після звільнення Слов'янська від російських окупантів у 2014, знак з олівцями розфарбували у стилі вишиванок (до того часу напис на стрічці замалювали)Взгляд в прошлое. Вспомним о славянских карандашах. hi.dn.ua..
У 2015, у місті також існувало кафе «Карандаш»Танго – это танец для любого возраста (23 серпня 2015). slavinfo.dn.ua. «Приглашаем 30 августа в кафе «Карандаш» по ул. К. Маркса танцевальную вечеринку (милонгу) в стиле аргентинского танго с участием профессиональных танцоров.».
У жовтні 2019, у Слов'янську відбувся концерт гурту українських виконавців (соліст Георгій Борисенко), колишніх учасників радянського і російського ВІА «Самоцвіти» (російський ансамбль підтримав Російське вторгнення в Україну (з 2022), за що став підсанкційним у Латвії)Завтра в Славянске состоится концерт группы "Самоцветы" (25 листопада 2019). slavinfo.dn.ua. «Вначале 2010-х из солистов и музыкантов разных лет этого прославленного ансамбля в Украине появился успешный проект исполняющий суперхиты «Самоцветов» и новые песни, дарящие слушателям радость и хорошее настроение. В Славянске 26 октября в 18:00 в Центре культуры и окружающей среды состоится концерт группы «Самоцветы» (Украина).».
У вересні 2020, у Слов'янському краєзнавчому музеї було відкрито виставку з нагоди 105-річниці з дня заснування фабрики.
Після 2015, на інтернет-майданчиках (eBay, OLX, Etsy) з'явилась велика кількість приватних оголошень із пропозиціями продажу складських залишків олівців виробництва фабрики.
Олівці
Основною продукцією фабрики були прості і кольорові олівці. Додатково випускалися стержні для механічних олівців. Більшість олівців ОФС мали тиснені назви російською, в той час як пакування були оформлені українською (на олівцях напис "Слов'янська ф-ка" часто поєднувався з назвою серії російскою).