Тетя́на Григо́рівна Солома́ха (1 вересня 1893, ст. Вознесенська — 7 листопада 1918) — учителька, учасниця революції 1905 року та громадянської війни в Росії, член РКП(б) (1916). Страчена білогвардійцями за підпільну діяльність.

Біографія Народилася 1 вересня 1893 року в станиці (за іншими даними — 1892 року). Батько Григорій був сільським учителем, який підтримував ідеї соціалізму, саме його виховання вплинуло на її світогляд. Він розповідав їй про Тараса Шевченка, засланців і каторжан. У його домі часто бували підпільники.

Освіта та робота Закінчила сільську школу у 12 років, батько відвіз її вчитися до гімназії в Армавірі. Приїжджала додому лише на літні канікули, доки у 1910 році, після конфлікту зі священиком її батька звільнили зі школи за неправдивим звинуваченням. Паралізований від пережитого, він утратив можливість працювати, і Тетяна була змушена повернутися додому та взяти на себе турботу про сім'ю.

Згодом вона посіла місце батька в сільській школі, погодившись працювати вчителькою. Учні любили молоду викладачку за її щирість і невимушене спілкування. Вона легко знаходила спільну мову з дітьми, грала з ними на перервах тощо.

Політична та громадська діяльність Під час розпочатої в 1914 році Першої світової війни почала спілкуватися з місцевими революціонерами, вела антивоєнну агітацію серед солдатів-фронтовиків, що повертаються в станицю. У 1916 році стала членом РСДРП(б).

Після революції 1917 року Тетяна активно долучилася до партійної діяльності: виступала на мітингах, закликала припинити війну й передати землю трудящим. Незважаючи на звинувачення у шпигунстві та зраді й навіть спроби фізичного нападу, вона не відступала, залишаючись переконаною у своїй правоті та спокійно ставлячись до переслідувань.

Її брати — Микола й Григорій, вступили до загону червоноармійців. Однією з організаторок цього загону була сама Тетяна — вправна вершниця й стрільчиня, вона очолювала колону під час переходів, підтримуючи бійців співом та власним прикладом.

Восени червоноармійці за наказом підпільного ревкому збройно захопили владу в станиці. Тетяну призначили продкомісаром, відповідальним за вилучення продовольства в заможних власників. На її життя здійснювали замахи.

Ув'язнення і страта Улітку 1918 року, під час наступу Добровольчої армії, яка захопила Катеринодар і Армавір, Тетяна опинилася в зоні бойових дій. У цей час спалахнула епідемія висипного тифу, вона захворіла, перебуваючи під Ставрополем. Від госпіталізації відмовилася й залишалася при обозі під опікою брата Григорія (за деякими джерелами, лікувалася в селі Козьминки). Коли він відлучився по фураж, станицю раптово захопили білогвардійці, і хвору комісарку взяли в полон (за іншими даними, її захопили в хуторі Благодарному, і лише потім відвезли до станиці).

Тетяну Соломаху, єдину жінку серед полонених, привезли до її рідної станиці. Протягом двох із половиною тижнів її щодня катували у в'язниці — найжорстокіше з усіх (зокрема пороли шомполами і нагайками). За свідченням журналу «Більшовик», її виводили надвір, на сніг, одягнену в одну сорочку. За переказами свідків-полонених, вона мовчки зносила тортури, не видала жодного крику, чим лише посилювала ненависть. До камери іноді потрапляла молодша сестра Раїса, підкупивши вартового. Вона сиділа поруч, слухаючи розповіді Тетяни. Незважаючи на погрози охоронців, Соломаха закликала в'язнів мужньо триматися. Мати Наталія домоглася дозволу на перев'язку доньки, але урядник, не впустив її, заявивши, що доньку вирішили стратити через повішення, і побив жінку за спротив.

Через постійні побиття стан Тетяни погіршувався: усе тіло було вкрите гематомами та ранами. Напередодні страти Соломаха попрощалася з молодшою сестрою, попросила передати братам, що залишилася вірною партії, і не розповідати батькам подробиць її смерті.

Вранці 7 листопада 1918 року 25-річну Тетяну та ще 18 полонених вивели на страту. Її стратили останньою, жорстоко мучачи перед смертю (за деякими джерелами — четвертували). Місце поховання невідоме.

Оцінки У історико-публіцистичному нарисі радянського письменника та журналіста Ігоря Олексійовича Акімова «Герої-комсомольці», опублікованого у травні 1966 року в літературно-художньому журналі , так оцінена її постать: «Інтелігентна дівчина, м'яка, сором'язлива; про неї можна писати нескінченно: про перекристалізації, яка в ній відбувалася, про пошуки правди, про правду, яку знайшла у лавах більшовиків»И. Акимов. Герои–комсомольцы // Юность. — №5, 1966. — С. 78..

Павло Тичина у статті «Початкова школа в системі народної освіти та її завдання» писав «Ми горді з того, що Герой Радянського Союзу Зоя Космодем'янська своє партизанське ім'я „Таня“ взяла собі по імені української учительки Тетяни Соломахи, яка загинула героїчною смертю під час громадянської війни»Початкова школа в системі народної освіти та її завдання // Тичина П. Г. Зібрання творів: У 12 т.: Наука, критика, публі-цистика: Т. 8—10 / Редкол.: О. Т. Гончар (голова) та ін. — К.: Наукова думка, 1983. — Т. 8. Кн. 2: Статті, рецензії, доповіді, виступи / Упоряд. та приміт. А. М. Полотай; Ред. М. Г. Жулинський. — 1986. — 456 с. — (В опр.): 2 крб. 90 к.. — 4770 пр. — С. 192..

Михайло Горбачов у одній з промов 1987 року згадав Тетяну Соломаху серед «талановитих організаторів, мужніх борців за радянську владу»Горбачев М. С. Избранные речи и статьи. Том 5. —М.: Политиздат, 1988. — 576 с. — С. 50..

Гончаров А. В. у своїй статті відзначає, що «з відходом у минуле радянської доби роль Т. Г. Соломахи стала оцінюватися інакше» та наводить таке свідчення: «... Це її команда грабувала станичників. Забирали нагородну зброю, ордени, коштовності, а потім .., рубали голови та скидали трупи козаків у колодязь», проте без будь-якого підтвердження.

Вплив, відображення в культурі та вшанування пам'яті

Вона надихнула багатьох, зокрема й Зою Космодем'янську, яка, потрапивши в полон, назвала себе Тетяною. На обкладинці книги Люсі Олександрівни Аргутинської, яка була видана у 1958 році, зображено портрет Тетяни Соломахи у образі Наталки Полтавки. У 1959 році український письменник Сергій Плачинда написав документальну історично-біографічну повість присвячену Тетяні СоломасіТаня Соломаха: [Іст.-біогр. повість про героя громадянської війни. Іл.: Є. Д. Рябова-Шевченко]. — К., «Молодь», 1959. — 267 стор. з іл .. — 27 000 пр.. (у 1961 році перекладена російськоюПлачинда С. П. Таня Соломаха: повесть (Авториз. пер. с укр. И. Богомольца Рис. И. Пчелко). — Москва: Молодая гвардия, 1961. — 208 с. — 100 000 экз. — Цена 52 к.), до того у 1957 році він написав нарис, опублікований у журналі «Дніпро», надихнувшись поїздкою на Кубань. Українське подружжя скульпторів Скобликова Юля та Олександр у 1968 році створили роботу «Комісар Таня Соломаха». Армавірська гімназія № 1 названа на честь Тетяни Соломахи з 1975 року. Також у Армавірі одна з вулиць названа її ім'ям (з 1960-х) та меморіал (відкритий у 1990-х). У станиці Попутній на вул. Степовий, 11 знаходиться інша будівля школи, де вона працювала вчителькою, а на вул. Червоній розташований будинок, у якому вона жила з 1914 по 1918 рік, перенесений з хутора Троїцького, у ньому розміщений музей, поряд з будинком знаходиться її могила.

Примітки

Література

Женщина в гражданской войне. Эпизоды борьбы на Северном Кавказе. — М.: ОГИЗ., 1937. Аргутинская Л. А. Татьяна Соломаха // Женщина в гражданской войне: Эпизоды борьбы на Сев. Кавказе и Украине в 1917—1920 гг / Художеств. оформление: А. Ермолаев и М. Малкин. — 2-е изд., доп. — Москва: История гражд. войны, 1938. — 248 с.: ил.; 22 см. — 40 000 экз. — 4 руб. — С. 148—177. Соломаха Н. Г. Белогвардейский террор // Красные партизаны станицы Попутной: Воспоминания участника гражд. войны на Кубани 1918—1919 гг. — Краснодар: Краевое книгоиздательство, 1940. — 60 с. — С. 12. Аргутинская Л. А. Татьяна Соломаха [Революционерка-большевичка, участница гражданской войны на Кубани]. — Москва: Правда, 1958. — 38 с. портр.. — (Библиотека «Огонек»).     

Славные традиции: сборник документов, очерков, воспоминаний. — Молодая Гвардия, 1960. — С. 31. Истоки мужества: Подгот. молодежи к вооружённой защите Родины в 1918—1945 гг. Книга для учителя. / В. Г. Колычев. — М.: Просвещение, 1985. — С. 36. Соломаха Татьяна Григорьевна // Женщины Кубани [печатное издание] / Е. А. Тончу, Автор . — [Б. и.], 1998. — С. 213. Бодров А. Н., Похилько А. Д., Губанова М. А. Татьяна Соломаха: революционерка из станицы Попутной // История и обществознание XIII, 2016. — С. 152—154. Ноябрь 1918 // Хроника белого террора в России: репрессии и самосуды (1917—1920 гг.) / Илья Ратьковский. — М.: Алгоритм, 2017. — 462, с.; 21 см. — («Уроки истории»). — ISBN 978-5-906880-57-4. — 1500 экз.

Посилання