Громадя́нська війна́ на постімпе́рському просто́рі Росі́йської Імпе́рії (25 жовтня (7 листопада) 1917 — 12 (25) жовтня 1922) — війна на теренах колишньої Російської імперії, що розпочалась із падінням Тимчасового Уряду та захопленням більшовиками Петрограда.

Війна стала результатом революційної кризи та національно-визвольних рухів, що розгорнулась у Російській Імперії на початку XX століття, почалася з революції 1905—1907 років, посилилася в ході Першої світової війни та призвела до падіння монархії Російської Імперії та глибокого соціального, національного, політичного та ідейного розколу суспільства. Апогеєм цього розколу стала війна в масштабах усієї пост-імперської території між збройними силами Червоної армії, Білого руху, національних рухів за незалежність окремих держав за участю Центральних держав і Антанти.

Війна закінчилася окупацією більшовиками більшої частини території колишньої Російської імперії, визнанням більшовиками незалежності Фінляндії, Польщі, Естонії, Латвії, Литви, створенням на окупованій більшовиками території Російської, Української, Білоруської та Закавказької радянських республік, представники яких 30 грудня 1922 року підписали договір про утворення СРСР. Близько 10,7 млн осіб загинуло; більше 2 млн осіб були змушені покинули територію, окуповану більшовиками.

Сторонами протистояння були:

Більшовики (Червона армія), що виступали за найрадикальніше соціалістичне перетворення суспільства Білий рух, у якому домінували російські імперські консервативні сили та який користувався підтримкою держав Антанти Центральні держави Країни Антанти самостійні національно-визвольні рухи різних народів пост-імперської території, у ситуативних союзах з Центральними державами, Антантою, білими, червоними. ряд різноманітних політичних сил та стихійних повстань, анархістів

Одночасно з Громадянською війною на пост-імперському просторі Росії розгорталася низка війн за утримання в своїй сфері впливу новоутворених держав, які прагнули до незалежності, зокрема радянсько-українська війна, тривали окремі дії на Східному та Кавказькому театрах воєнних дій Першої світової війни.

За офіційною радянською версією, «громадянська війна завершилася перемогою більшовиків» та створенням Радянського Союзу в 1922 році. Але як соціальний конфлікт загально-національного та міжнаціонального масштабу, в якому політична партія, що захопила владу, придушувала інші соціальні класи й верстви населення та національно-визвольні рухи масовим терором та зброєю, конфлікт продовжувався у різних прихованих формах, за різним оцінками, до другої половини XX-го ст. та став однією із важливих причин розпаду СРСР.

Історія

Передісторія війни

Лютий 1917. Лютнева революція. Стихійні страйки та демонстрації, викликані економічними негараздами через участь Росії у Першій світовій війні переростають у революцію. Залучення частин Петроградського (Петербурзького) гарнізону до розгону демонстрацій деморалізує солдатів, які зрештою відмовляються розстрілювати демонстрації. Загони робітників і солдат під лівими та антимонархічними гаслами розбивають жандармерію. Формуються ліві робітничі та солдатські ради. За ініціативи ліберальних та помірно консервативних політиків імператор та його наступник відрікаються від престолу.

Березень 1917. Тимчасовий уряд Росії. Склад уряду формується на перемовинах між представниками обраної за імперіалізму Державної думи та соціалістичної новосформованої Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів. До уряду входить тільки один соціаліст, домінують ліберали — Партія конституційних демократів. Склад Тимчасового уряду змінюється у квітні, липні та вересні у бік домінування лівих сил (Партії соціалістів-революціонерів). У Києві починає діяти Українська Центральна Рада, в результаті перемовин якої з Тимчасовим урядом у червні останній визнає автономію частини України. Це стає причиною виходу трьох міністрів-кадетів з уряду та однією з причин липневої кризи.

Лютий — Жовтень 1917 Демократизація армії. Як альтернативна влада у армії та на флоті створювалися солдатські комітети та ради, була прийнята Декларація прав солдата. У комбінації з більшовицькою антивоєнною та антиофіцерською пропагандою ці міри влітку 1917 року призвели до відмов виконання наказів на фронті, масового дезертирства, вигнання офіцерів солдатами та матросами, подекуди — вбивств та ув'язнень. Як засіб для підвищення дієздатності армії з вмотивованих добровольців створюються ударні частини («ударники», «батальйони смерті», у тому числі жіночі батальйони), бійці яких пізніше стануть однією з основ формування антибільшовицького білого руху.

Липень 1917. Липневі дні. Ліві радикали (більшовики та анархісти) роблять спробу захопити владу за допомогою масової демонстрації у Петрограді, спровокованої економічними негараздами та поразкою на фронті. Переворот провалюється зокрема через неорганізованість натовпу. Після його поразки більшовики шельмуються як німецькі агенти, їхні лідери включно з Леніним — переховуються. Головою Тимчасового уряду стає есер Олександр Керенський. Одночасно Україна та Фінляндія роблять спроби добути незалежність. В Україні виступ полуботківців: українізований полк успішно бере під контроль Київ, однак виступ зазнає поразки через недостатню політичну підтримку. У Фінляднії сейм проголошує незалежність, однак його розганяють.

Серпень 1917. Корніловський заколот. Після липневих днів Тимчасовим урядом організовується Державна нарада в Москві, на якій лунають заклики до централізації влади заради боротьби з наростаючою анархією. За змовою, очолюваною головою Тимчасового уряду Керенським та головнокомандувачем Корніловим, наприкінці серпня вірні війська мають взяти під контроль Петроград, має бути встановлена диктатура. Проте через взаємну недовіру між правими військовими та соціалістом Керенським останній виходить із заговору коли війська вже рухаються на столицю, і закликає до захисту від спроби контрреволюційного перевороту. Без політичної підтримки військові частини, залучені до перевороту, виявляються безсилими. Військових заколотників ув'язнено, до політичного життя повертаються більшовики, знову легалізується Червона гвардія (більшовицькі воєнизовані загони робітників).

Вересень — жовтень 1917. Більшовизація рад. Поглиблення кризи та розпад армії призводить до зростання впливу більшовиків (частина партії соціал-демократів), які обіцяють припинення війни, «мир без анексій та контрибуцій», роздачу усієї землі селянам, розділ усього прибутку заводів між робітниками, а у негараздах винуватять Тимчасовий уряд. В результаті зростання популярності та махінацій із виборами до рад їм вдається отримати контроль над робітничим і солдатськими радами найбільших міст Центральної Росії. У Петрограді після Загальноросійської демократичної наради утворюється переважно ліва Тимчасова рада Російської республіки (Передпарламент). У Києві за ініціативи Грушевського відбувається З'їзд народів Росії, який виступає за федералізацію Росії.

Жовтень 1917. Жовтневий переворот. На фоні поглиблення економічної кризи та поразок на фронтах Тимчасовий уряд та партія есерів втрачають авторитет. Тимчасовий уряд не може спертися на ударні та козацькі частини, які знаходяться у правій опозиції до нього. У Петрограді 24-26 жовтня відбувається переворот, під час якого загони Воєнно-революційного комітету Петроради займають ключові точки міста та будинок уряду. Владу беруть більшовизовані ради за підтримки лівих есерів, які утворюють Однорідний соціалістичний уряд.

Зима 1917—1918: опозиція перевороту

Одразу після Жовтневого перевороту у Петрограді більшовизовані ради спробували встановити свою владу по всій території Російської Республіки. У Москві та Іркутську більшовики у союзі з лівими есерами перемогли після кількох днів вуличних боїв. На стороні жовтневої революції билися загони більшовизованих солдат та робітників, їм протистояли в основному офіцери, курсанти офіцерських училищ (юнкери), козаки, ударники та партійні активи інших політичних сил. Спроба голови Тимчасового уряду Керенського разом із козаками, юнкерами та колишніми корніловцями з Північно-Західного фронту повернути контроль над Петроградом також закінчилася поразкою. У жовтні-грудні 1917 року більшовики змогли захопити владу у більшості міст Російської республіки.

У той же час спроби перевороту у Києві та Одесі закінчилися невдало; в Україні, окрім Донбасу, закріпилася влада Української Народної Республіки. Після ультиматуму з вимогою не заважати формуванню більшовицьких збройних сил в Україні, у грудні 1917 року Радянська Росія починає війну проти УНР. На півдні Росії починаються локальні зіткнення між більшовицькими загонами та козаками. Осередки спротиву більшовикам залишаються у козацьких регіонах — на Дону, Кубані, Уралі, Оренбурзі. Центром збору російських консервативних сил стає Область Війська Донського, куди починають з'їзджатися офіцери імператорської армії та бійці ударних частин, що створювалися з вмотивованих добровольців. У той же час у містах Росії починають формуватися підпільні організації офіцерів та активу опозиційних політичних партій.

На фоні браку легітимної влади небільшовицькі уряди утворюються у Казахстані, Туркестані, Ідель-Уралі, Башкортостані, Чувашії, Закавказзі, Криму, Білорусі, Сибіру, Балтії та на Північному Кавказі. Вони ведуть перемовини з самопроголошеною російською владою та мають різний ступінь контролю над ситуацією — від практично повного контролю над територією, як у Закавказзі, і до напівпідпільної діяльності при владі більшовиків, як у випадку з першим Тимчасовим Сибірським урядом. У січні-лютому більшовиками були розбиті Кримська Народна Республіка та Туркестанська автономія, надалі — придушена діяльність низки інших національних урядів.

Незважаючи на прихід до влади у жовтні, у листопаді більшовики не стали заважати проведенню виборів до Установчих зборів, ідея яких була доволі популярною. На цих виборах за більшовиків було віддано тільки 22 % голосів, більшість отримали есери. Після того, як Установчі збори на першому засіданні не стали легітимізувати радянську владу, вони були розігнані більшовиками, а демонстрація на їхню підтримку розстріляна.

У той же час з листопада тривало укладене більшовиками перемир'я на Східному фронті Першої світової війни, але мирні перемовини між ними та Центральними державами зайшли у глухий кут у питанні нових кордонів. У лютому Німеччина складає мир із УНР та починає наступ проти більшовиків. Зруйнована спочатку демократизацією, а потім і радянізацією армія Росії практично не чинить спротиву німцям, які за два тижні долають відстань від Риги до Петербургу. У цих умовах радянська влада приймає умови німців про втрату Росією України, Білорусі і Балтії, і у березні-квітні 1918 року війська Німеччини, Австро-Угорщини та УНР витісняють більшовицькі сили з усієї території України. З цього моменту і до кінця 1918 року Україна не бере безпосередньої участі у війнах, що точаться на території колишньої Російської імперії. У той же час у іншій новоутвореній країні — Фінляндії — з січня починається власна громадянська війна між соціалістами та рештою політичних сил, яка закінчується у травні перемогою останніх.

Весна 1918: походи козаків та добровольців

Після лютневого наступу німців кількамільйонна армія Російської імперії та республіки остаточно розпалася, і була офіційно ліквідована більшовицьким урядом за умовами Берестейського договору.

Основою майбутніх антибільшовицьких сил на Півдні стають такі організації: