Мілітарна революція (також військова революція, військово-соціальна революція) — історіографічна теорія, згідно з якою в Європі між 16 і 18 століттями відбулись докорінні зміни у військовій справі, які привели до появи модерних держав та відкрили європейцям шлях до світової експансії. Основним рушієм став поступ у розвитку вогнепальної зброї, яку європейці отримали з Китаю на початку 14 століття.
Мілітарна революція складається з багатьох різних новацій у військовій справі. Зокрема, артилерія протягом 15 століття стала достатньо потужна та мобільна, щоб легко та швидко брати середньовічні фортеці. У відповідь з'явились бастіонні фортифікації, здатні протистояти новій зброї, однак значно складніші й дорожчі. Облоги таких фортець і міст потребували значно більших польових армій. Морехідні гарматні вітрильники, як караки та галеони, були здатні подорожувати дуже далеко й мати важке озброєння. Аркебузи уможливили масове озброєння піхотинців ефективною стрілецькою зброєю, а наприкінці 16 століття з'явилась надзвичайно ефективна тактика застосування цієї зброї, яка потребувала муштри.
Всі ці зміни потребували значно більших коштів, ніж могли собі дозволити європейські феодали, що зрештою стало важливим фактором для встановлення централізованих держав з розвиненими фіскальними та бюрократичними системами. Централізація дозволила утримання та підготовку регулярних військ і флотів. Сукупність розвинених технологій і чимдалі ефективніших способів управління дозволила європейцям колонізувати значну частину світу.
Різні історики по-різному ставляться до концепції мілітарної революції, від повного заперечення до повної підтримки. Також у різних джерелах трапляються різні часові межі цих подій: від кількох десятиліть до кількох століть, що впливає на включені до поняття зміни у військовій справі та державному управлінні.
Див. також
Науково-технічна революція Промислова революція
Джерела