Ганна Чакі (; 11 січня 1922 — 11 лютого 1944, Варшава) — польська харцерка, молодіжна активістка, зв'язкова та секретарка керівника інформаційного відділу в Управлінні інформації та пропаганди штабу Армії Крайової.
Біографія Ганна народилася в сім'ї Титуса Чакі та Ядвіги, уродженої Добровольської.. Навчаючись у середній школі та середній школі імені Александри Пілсудської (1935–1940), вона служила ад'ютантом у 8-му Варшавському загоні харцерок. Була пов'язана з Демократичною партією. Навчалася на факультеті соціології Підпільного університету Західних земель, де заняття проводилися, серед іншого, у квартирі її батьків. У Польській підпільній державі вона працювала зв'язковою та секретаркою начальника інформаційного відділу в Управлінні інформації та пропаганди штабу Армії Крайової, інженера Єжи Маковецького.
Вона жила у Варшаві на вулиці Словацького, 35/43O mnie się nie martwcie. Ich ratujcie [w:] Kombatant. Biuletyn Urzędu do Spraw Kombatantów i Osób Represjonowanych, nr 3 (194), Warszawa 2007, s. 24. Вона була сусідкою Владислава Бартошевського. Через його важку хворобу після повернення з Аушвіца вона зголосилася доглядати за ним. Вона вмовила Бартошевського переповісти свої табірні спогади, які вона надрукувала під його диктовку. Вони стали основою для таємної брошури Галини Крагельської «Освенцім. Пам'ятник Незані»Komar M., Władysław Bartoszewski. Wywiad rzeka, Warszawa 2006, s. 62.
5 січня 1944 року, під час перевезення таємної пошти разом із зашифрованими документами та мікрофільмами, вона та ще одна зв'язкова, Зофія Важинська, були затримані німецьким поліцейським патрулем. По обіді троє гестапівців увійшли до квартири Чакі, саме тоді, коли студентів підпільного Університету Західних Територій зібрали на лекцію. Німці заарештували батьків Ганки, тітку, доцента Владислава Окінського, десятьох студентів та зв'язкову Єву Погоську, яка намагалася попередити Чакі. Після арешту Ганну доставили до штаб-квартири гестапо на Алеї Шуха, де її катували (четверо чоловіків били її кілька годин). Потім, у критичному стані, її перевели до так званої Сербії — жіночого відділення в'язниці Павяк. У першому секретному посланні, яке вона винесла з в'язниці, вона написала: «Не хвилюйтеся за мене. Врятуйте їх...» У секретному посланні, надісланому Владиславу Бартошевському, вона заявила, що нікого не видавала, а також попросила спорожнити шафку на підлозі в її квартирі (в ній знаходилися кодові ключі, списки конспірологічних адрес та записки). Серед інших, шафку очистили Владислав Бартошевський, Стефан Родкевич, Козелевський та Збігнєв Гайовнічек. У секретному посланні, надісланому Бартошевському наприкінці січня 1944 року, вона написала: «Владечек. Завтра ще один допит – здається, маму й тітку також. Цікаво, чи буде вже вирішено чи ні. Я трохи нервую. Можливо, завтра напишу щось нове, можливо, з якоїсь причини не зможу. Пам’ятайте про моїх батьків — обоє хворі, вони довго не витримають у в’язниці чи Освенцімі». У цьому секретному посланні вона також написала про те, якої форми має набути майбутня Польща: «Ми повинні пам’ятати, що основою нової системи буде виховання нової людини. Найкращі плани марні, всі суперечки про форму системи безглузді, якщо нам не вдасться створити людей, які її візьмуть на себе. І це мають бути не окремі особи, а спільнота. А виховання полягає в тому, щоб прищепити людям любов до Істини, Праці та Краси». Її стратили на світанку 11 лютого 1944 року на руїнах Варшавського гетто серед групи з 36 жінок, відібраних для страти 10 лютого 1944 року.Bartoszewski W., Warszawski pierścień śmierci 1939-1944, Warszawa 2008, s. 29, 30, 369
Вшанування пам'яті 16 січня 1958 року влада Демократичної партії відкрила меморіальну дошку на будинку на вулиці Хмельницькій, 9 у Варшаві, на честь активістів партії, які загинули під час окупації, зокрема Ганни Чакі
У жовтні 2005 року вулицю у варшавському районі Жолібож було названо на честь Ганни Чакі.
Примітки
Посилання
Tablica Miejskiego Systemu Informacji z biogramem Hanny Czaki