Мовчанки — різновид дитячих ігор та малих фольклорних жанрів, у яких учасники домовляються тимчасово утримуватися від мовлення. Мовчанки водночас виконують роль гри та своєрідного правила, що діє протягом обумовленого часу.

Опис Мовчанка полягає у спільній домовленості дітей не говорити, не сміятися та не видавати інших звуків. Порушення цього правила означає програш. Після виголошення короткого римованого приговору або формули-умови всі учасники одночасно замовкають. Діти намагаються розсмішити одне одного за допомогою мімічних жестів, гримас чи кумедних рухів, не порушуючи при цьому принципу ненасильницької взаємодії (заборонено щипати, лоскотати тощо).

У змісті традиційних мовчанок часто присутнє попередження або жартівлива загроза для того, хто заговорить, наприклад: «Хто промовить — той і з’їсть», «Хто заговорить — ковтне жабу» тощо.

Походження та функції Мовчанки побутують в ігровій культурі дітей різних регіонів і здавна мали не лише розважальну, але й виховну функцію. Гра сприяє розвитку витримки, самоконтролю, уважності та вміння дотримуватися спільних правил.

Дослідження засвідчують, що мовчанки можуть містити елементи словотворчості, адже діти легко змінюють чи доповнюють приговори, створюючи їх за аналогією. Вони відзначаються стійким побутуванням та передаються між поколіннями майже без змін.

Серед ногайців мовчанка також виступає як статична, малорухлива гра, у якій переможцем стає той, хто найдовше зберігає серйозний вигляд. Текст приговору може містити умову гри або покарання для переможеного, наприклад виконання звуконаслідування чи короткої дії.

У сучасній культурі Мовчанки й сьогодні залишаються популярною формою дитячої гри, побутують у віці приблизно від 4 до 9 років та зберігають риси традиційного дитячого фольклору.

Приклади «Кішка здохла, хвіст обліз, хто промовить — той і з’їсть!» «Хто заговорить — ковтне жабу». Приклади мовчанок можна класифікувати за типом дії або правилом, яке діти виконують під час гри.

Див. також Дражнилка Мирилки Дитячий фольклор

Примітки

Джерела Г. О. Котломанітова. Український дитячий фольклор як засіб формування партнерської взаємодії дітей. Вісник Черкаського університету. Серія: Педагогічні науки. 2016. №12. Г. О. Котломанітова. Соціально-педагогічний потенціал малих жанрів українського дитячого фольклору. Освітологічний дискурс. 2014. №3. Доступ онлайн Ю. Гоменюк. Дитяча пареміографія як один із фольклорних засобів формування моральних якостей у дітей дошкільного віку. Українознавчі студії. 2012–2013. №13–14.