«Люди́на, яка не спить» () — фантастичне оповідання російського радянського письменника-фантаста Олександра Бєляєва з циклу «Винаходи професора Вагнера». Опубліковано 1926 року.
Історія 1923 року Бєляєв переїхав з Ялти до Москви, де й з'явилися його перші літературні твори, як от «Голова професора Доуеля» або «». Оповідання «Людина, яка не спить» уперше опубліковано в збірці «Голова професора Доуеля» (, «ЗіФ», 1926) разом із продовженням «Гість із книжкової шафи». Ці оповідання стали першими творами циклу «Винаходи професора Вагнера», який тривав до 1935 року.
Сюжет В одному з московських будинків починають зникати собаки. Під підозру потрапляє дивний мешканець — професор Вагнер, який не спить ночами і взагалі поводиться дуже незвичайно. На суді з'ясовується, що Вагнер крав собак для своїх дослідів із подолання сну. Внаслідок суду і замітки, що з'явилася пізніше в газеті «Известия», наукові досягнення Вагнера, який знайшов спосіб подолати необхідність спати, потрапили в центр уваги. Німецька радикальна організація «Диктатор», злякавшись величезних переваг, які може отримати Радянська Росія завдяки використанню відкриттів Вагнера, обманом викрадає його. Їм вдається умовити професора виробляти пігулки з антигіпнотоксином, що дають змогу людині бути активною цілодобово. Всупереч надіям професора про використання пігулок на благо суспільства, змовники використовують їх для збагачення і, фактично, стають господарями країни. Однак Вагнер, зовсім ізольований від оточення, знаходить спосіб обдурити тюремників і з зібраного радіоприймача дізнається про жахливі наслідки використання свого винаходу. Коли до чергової партії пігулок він не додає активного компонента, практично все населення Німеччини засинає, не отримавши чергової порції антигіпнотоксину. Користуючись цим, Вагнер знаходить спосіб утекти з ув'язнення і літаком покинути Німеччину.
Винаходи професора Вагнера У цьому оповіданні описано кілька винаходів професора Вагнера:
Вагнер створив пристрій із шлангів із клапанами, за допомогою якого міг дихати свіжим повітрям, не виходячи з дому. Щоб більше працювати, Вагнер навчився працювати окремо кожною мозковою півкулею і дивитися очима в різні боки, подібно до хамелеона. Як наслідок, він міг займатися двома предметами одночасно, наприклад, писати два наукові дослідження на різні теми. Вважаючи сон людини хворобою, викликаною накопиченням гіпнотоксинів, Вагнер знайшов протиотруту — антигіпнотоксин. За його допомогою він подолав сон і більше не потребував його. Звідси й назва оповідання — «Людина, яка не спить». Для боротьби зі втомою, яку Вагнер вважав хворобливим явищем, як і сон, він знайшов спосіб боротися з токсинами, які виробляють м'язи, — кенотоксинами. За допомогою протиотрути ретардину Вагнер переміг утому.
Особливості сюжету
Після втечі Вагнера із в'язниці виявилося, що весь цей час він перебував у центрі Берліна, на (Königstraße). З Німеччини до Радянської Росії Вагнер утікає літаком, який захопив за допомоги двох німецьких робітників-комуністів Карла та Адольфа, які не заснули тому, що не мали грошей на покупку дивовижних пігулок.
Персонажі
Шмеман — сусідка по будинку професора Вагнера Жуков — голова житлового товариства Кротов — секретар правління житлового товариства Фіма — економка професора Вагнера Іван Степанович Вагнер — професор Московського університету Горєв — кореспондент «Известий» Гольдзак — банкір, член німецької політичної організації «Диктатор» Герман Таубе — німецький шпигун, член клубу «Диктатор» Генріх Брауде — тюремник Вагнера Карл, Адольф — німецькі робітники
Бібліографія Беляев Александр Романович. Собрание сочинений в 8 томах. Том 8. (Рассказы.) Илл. И. Пчелко. — : Молодая гвардия, 1964. — 528 с. с илл. — С. 244—294.
Посилання
[lib.ru/RUFANT/BELAEW/no_sleep.txt Александр Беляев. Человек, который не спит (текст оповідання на сайті lib.ru).] Светлана Беляева «Звезда мерцает за окном…» (Александр Романович Беляев Романы. Повести. Рассказы /Библиотека всемирной литературы. , Эксмо, 2008.)