Фанта́стика (від — мистецтво уяви, фантазія) — жанр художніх творів, в якому за допомогою додавання вигаданих уявних елементів створюється світ, відмінний від світу сьогоденного, реального. Основною ознакою фантастики є наявність у творі фантастичного допущення — фактора, який невідомий або неможливий у реальному світі.
У літературі фантастика — сукупність літературних напрямків, що на противагу літературному реалізму (який об'єднує напрямки, що описують сучасні або минулі події, що є звичними та звичайними відповідно до сучасних уявлень) описують явища, котрі вважаються наразі неможливими (наукова фантастика), вважаються нездійсненними та принципово неможливими відповідно до загальноприйнятих даних сучасної науки (фентезі, казка, містика та фантастика жахів), описують страхи людства та майбутні катастрофи чи їх наслідки (фантастика жахів, апокаліптична та постапокаліптична фантастика) у реальному або чарівному світі чи зображують альтернативний погляд на історичні події або на географію світу (альтернативна фантастика).
Проблема визначення Термін «фантастика» стосовно художніх творів не є всесвітньо поширеним і має альтернативи в різних мовах, що мають різний обсяг. До того ж зміст цих термінів змінюється з часом. В англійській мові українському «фантастика» найповніше відповідає «speculative fiction» (спекулятивна белетристика), меншою мірою — «fantastic», у французькій — «fantastique». У 2010-х роках став набувати поширення термін «fantastika», запозичений зі слов'янських мов і який загалом дорівнює українській «фантастиці». «Fantastika» розуміється як ширша галузь творчості, що включає різні жанри та види мистецтв, де можливі як раціоналістичні, так і ірраціональні ситуації.
В українській мові поняття фантастики як особливого різновиду творів, що описують вигаданий світ, однією з перших стала вживати Леся Українка. Зокрема в статті «Утопія в белетристиці» (1906) вона звертала увагу на утопічні твори Томаса Мора, Еміля Сувестра. Тривалий час, за СРСР, під фантастикою розумілося зображення дійсності в перебільшеному або надприродному вигляді. Пізніше — різновид художньої літератури, в якому уява автора переважає над реальністю, створюючи світ, що протиставляється буденній реальності. За визначенням радянського письменника Георгія Гуревича: «Назвемо фантастикою літературу (і область кіно), де істотну роль відіграють фантастичні образи, тобто незвичайне, неіснуюче, невідоме або явно придумане».
Літературознавчий словник-довідник не містить окремого визначення фантастики, але характеризує її в інших статтях як твори, де уявний світ не відповідає реальному світу або прийнятному, усталеному поняттю про можливе.
В усякому разі фантастика завжди стосується уяви, що беручи за зразок реальний світ, поєднує його елементи так, аби зобразити дещо помітно відмінне від дійсного.
Фантастичні допущення
Залежно від типу допущення, що може характеризуватися як існування з волі автора неможливого чи невідомого в реальності, але можливого і відомого в світі твору, визначаються жанри фантастики. Вводячи ті чи інші фантастичні допущення, фантасти тим самим конструюють певну вигадану реальність і постулюють певні закони вигаданого світу, яким повинні підкорятися не тільки персонажі творів, але також і самі автори. Загалом дослідники фантастики виділяють два основних типи: природничо-наукове допущення і гуманітарно-наукове. В одному творі можлива наявність одночасно кількох допущень, тому іноді твір складно віднести до єдиного жанру.
Природничо-наукові базуються на припущеннях (гіпотезах, здогадках), які включають описи аномалій відомих законів природи (наприклад, високотемпературна надпровідність), відкриття імовірних, але досі невідомих явищ природи (подорожі в часі, телепортація, позаземне життя), винаходи, які відповідають сучасній на момент створення твору науковій картині світу (кіборги, квантові комп'ютери), моделювання невідомих явищ (біологія іншопланетян). Передусім природничо-наукове фантастичне допущення лежить в основі наукової фантастики. У разі якщо воно описує виключно відомі сучасній академічній науці або очікувані явища, винаходи, така фантастика має назву «жорсткої» наукової фантастики.
Якщо допущення базується на припущеннях з таких наук як культурологія, соціологія, та інших гуманітарних наук, воно зветься гуманітарно-науковим. Такі допущення реалізуються як екстраполяція відомих цим наукам сучасних явищ (перенаселення, поглиблення соціальної нерівності, залежність від ґаджетів), інтерпретація відомого, що відрізняється від загальноприйнятої (криптоісторія), моделювання невідомих явищ в рамках гуманітарних наук (цивілізація без технологій, всесвітня демократія, тоталітаризм). Відповідно заснована на них фантастика має назву «м'якої наукової фантастики» (на противагу «жорсткій») або соціальної фантастики.
У рамках природничо-наукового і гуманітарно-наукових допущень виділяється футурологічне. Воно засноване на думках щодо майбутніх можливих подій, а не теперішніх чи минулих. Всередині гуманітарно-наукового існують і інші допущення, в основі яких лежать знання з людської психології, фольклору, міфів. Містичне допущення передбачає опис певних явищ без дання відповіді як або чому вони відбуваються. Описуються тільки зовнішні ефекти проявів невідомої сили. Фольклорне вводить до твору персонажів фольклору, як то реальні народні герої (Робін Гуд) або вигадані істоти (дракони, вампіри, привиди). Близькими до нього є легендарне і міфічне допущення. Наприклад, воно вводить персонажів, істот, явища легенд (Влад Дракула, чупакабра), минулих і сучасних міфів (Геракл, боги, демони, кінець світу). Такі допущення передусім присутні у фентезі, літературі жахів.
Особливий різновид становить світотворче допущення, що може бути присутнім поряд з усіма іншими, яке формує вигаданий світ зі своїми історією, законами. Як такі світи можливі інша галактика, планета (далека галактика «Зоряних війн»), відокремлений інший світ, оснований на нашому (альтернативна історія, альтернативна географія), повністю вигаданий світ, що не має очевидних паралелей з нашим та має неможливі в реальності закони (Арда, Dungeons & Dragons). Іноді виділяються фантасмагоричне чи гумористичне допущення. Вони комічно зображають відомі або вигадані явища (в тому числі й фантастичні), пародіюють їх (Кунг Ф'юрі, Плаский світ), перебільшують для виділення певних аспектів (Мандри Гуллівера).
Піджанри фантастики З причини поєднання в конкретних творах фантастичних допущень класифікація фантастики залишається проблемною. Традиційно вона поділяється на наукову фантастику, фентезі та жахи. Часто фантастику поділяють на наукову фантастику і фентезі. У такому випадку вважається, що наукова фантастика зображує можливе — зміни, відкриття, світи і цивілізації, — в той час як фентезі зображує щось завідомо неможливе.
Літературознавець Вільям Лі Годшок ділить всю фантастичну літературу на чотири групи: 1) «чиста» фантастика (), де фантастика є сама по собі метою і які-небудь ідеї відіграють мінімальну роль; 2) філософська фантастика, де фантастичні образи і ситуації опиняються засобом демонстрації та розвитку якихось філософських ідей і концепцій; 3) соціально-критична фантастика (); в творах цього роду фантастичні образи служать формою авторського судження щодо дійсності; 4) реалістична фантастика, яка є науковою фантастикою. Вона ґрунтується на екстраполяції та спробах автора передбачити майбутнєПрирода фантастики. — Чернышева, Татьяна Аркадьевна. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1985. 336 с..
У 2000-ні роки декотрі дослідники стали схилятися до думки, що взаємовпливи жанрів фантастики стерли різницю між ними і подальша класифікація неможлива або утруднена. Таким чином, на думку деяких, існує тільки «фантастика» в широкому розумінні. Для позначення творів, жанр яких неможливо однозначно визначити, було введено поняття «просковзний потік» або «сліпстрім» () , запропонований у 1989 Брюсом Стерлінгом.
З-поміж численних піджанрів, які можуть групуватися і поєднуватися в ширші, виділяються основні: альтернативна історія, альтернативна реальність (географія, біологія тощо), утопія, антиутопія, апокаліпсис, постапокаліпсис, епічне (високе) фентезі, «меч і магія», «сьогоденне» фентезі, міське фентезі, темне фентезі, авторські казки, наукове фентезі, технофентезі, наукова фантастика, «жорстка» наукова фантастика, «м'яка» наукова фантастика, воєнна наукова фантастика, космічна опера, таймпанк (стімпанк, кіберпанк та ін.), супергероїчна фантастика, надприродна фантастика .
Наближені жанри Деякі твори мають окремі риси фантастики, однак їх неможливо однозначно віднести до фантастики через відсутність або незначущість фантастичного допущення, його спростування в самому творі. Так в творах європейського романтизму реальність фантастичної події часто лишається під сумнівом. Також фантастикою не є ті твори, де фантастичне очевидно відбувається в уяві героя. Деякі твори містять фантастичні події, об'єкти, але вони не відіграють вагомої ролі в конструюванні світу чи цілком відповідають реальності на рівні віри. До прикладу, згадка в творі віри в іншопланетян не робить його фантастичним.
Фентезі
Піджанр фантастики, в якому магія та інші надприродні явища є головними елементами сюжету, теми чи місця дії. На відміну від наукової фантастики, фентезі рідко пояснює світ, в якому відбувається дія твору, з точки зору науки. При цьому він може бути пояснений псевдонаукою, як астрологія або алхімія. У такому світі можуть існувати боги, взяті з міфології чи вигадані, міфічні істоти. Часто вони засновані на стихіях, підпорядковуються абстрактним силам, як Порядок і Хаос. Фентезійні твори найчастіше показують вигадані світи, близькі до реального європейського Середньовіччя. Фентезі поділяється на такі види:
Героїчне фентезі — пригоди окремих героїв, предусім в архаїчному розумінні героя як наділеної незвичайними силами людини. Такі персонажі далеко не завжди виступають носіями добра і благородства, але демонструють фізичну могутність, відвагу. Проблеми героя зазвичай локальні (помста, поборення чудовиська, здобуття влади), тому в цьому жанрі поширена форма повісті та короткої розповіді.
Вигаданий світ героїчного фентезі найчастіше нагадує середньовіччя. Типовим прикладом може бути Конан, який протягом розвитку сюжету перетворюється з варвара на короля.
Героїчна фантастика завжди користувалась популярністю, не виняток і сьогодення, правда зараз вона представлена здебільшого у вигляді бульварного чтива. Засновником героїчного жанру є Роберт Говард зі своїм Конаном та ще декількома схожими героями.
Епічне фентезі — твори цього різновиду побудовані за зразком епосу, звідки й назва. Герої епічної фентезі борються з глобальним Злом, його події зачіпають весь описуваний світ, або його значну частину. Наприклад, Фродо йде до Мордору, щоб знищити Перстень Влади, з яким Темний Володар заволодіє світом. Архімаг Земномор'я жертвує всією своєю силою, щоб затягнути дірку у світобудові, відьмак Геральт починає пошуки Цирі («Володар Перснів» Джон Роналд Руел Толкін, «Земномор'я» Урсула Ле Ґуїн, «Хроніки Амбера» Желязни Роджер, «Відьмака» Анджея Сапковського).
Міфологічне фентезі — якщо більша частина фентезі — художні твори з елементами міфів у класичному їх розумінні, то міфологічна фентезі — це міфи з елементами художніх творів. Наприклад, сюжет прадавнього міфу переноситься в сучасність, або автор вигадує авторський міф за зразком реального. Сам термін «міфологічна фентезі» (mythic fantasy) придумав американський письменник, критик і редактор Террі Віндлінг (Роджер Желязни «Бог Світла», Генрі Лайон Олді «Герой має бути один», Ніл Ґейман «Американські боги», «Діти Анансі»).