Хімічний завод у Кротоне — колишній виробничий майданчик на півдні Італії.
Завод спорудила компанія Società Meridionale Ammonia зі складу групи Montecatini (після злиття у 1966-му стала Montedison), що колись починала як гірничодобувна, а в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії. Підґрунтям проєкту стало зведення каскаду електростанцій у басейні річки Нето (ГЕС Орічелла, ГЕС Тімпагранде, ГЕС Калузія), що могли забезпечити електроенергію для базового виробництва майданчику — електролізу води задля отримання водню, який йшов на продукування аміаку (втім, варто відзначити, що на заводі з якоюсь метою також провадили газифікацію коксу).
Завод аміаку почав діяльність у 1926 році з потужністю 6 тисяч тонн на рік, у 1930-му цей показник становив уже 15 тисяч тонн, а не пізніше 1933-го був доведений до 20 тисяч тонн (в усіх випадках вказана потужність в перерахунку на азот). Шляхом реакції аміаку з сульфатною кислотою продукували азотне добриво — сульфат амонію. У 1933—1936 роках організували випуск нітратної кислоти, сировиною для якої так само є аміак, і її солей — нітратів натрію, калію та кальцію.
У тих же 1920-х роках на майданчику організували переробку імпортованих фосфоритів з випуском фосфорного добрива — суперфосфату (результат розкладення фосфоритів сульфатною кислотою). У 1930-му ввели в дію виробництво фосфорної кислоти (так само результат розкладення фосфоритів сульфатною кислотою, але за дещо іншою технологією) та діамонійфосфату (результат реакції аміаку та фосфорної кислоти). Також серед асортименту продукції заводу був кормовий фосфат кальцію.
Необхідну зазначеним вище виробництвам сульфатну кислоту міг постачати розташований біч-о-біч цинкоплавильний завод, споруджений у Кротоне з огляду на той самий ресурс гідроенергії (ця кислота була супутнім продуктом металургійного виробництва). Крім того, завод добрив мав власні потужності з продукування сульфатної кислоти шляхом спалювання піритів (Montecatini була лідером з видобутку піритів у Італії, зокрема, на тосканських копальнях Бочеджано, Гаворрано, Ніччолета).
Крім того, ввели в дію ще одне розраховане на споживання електроенергії виробництво, яке шляхом плавки фосфоритів у печі продукувало жовтий фосфор, при цьому частину останнього споживали на самому майданчику для отримання термічної фосфорної кислоти. Також відомо, що на початку 1960-х розпочали продукування триполіфосфату натрію (саме під нього отримали 30-річний контракт з пільговими цінами на електроенергію).
З плином часу асортимент заводу розширився випуском комплексних азотно-фосфорно-калійних добрив (NPK, для їх виробництва завозили хлорид калію). Водночас власне виробництво аміаку на тлі розвитку технологій стало неефективним, що призвело до переходу на використання аміаку, постаченого заводом у сицилійському Пріоло (також належав Montecatini та став до ладу в 1958 році).
Хоча майданчик спеціалізувався на добривах, він випускав ряд інших хімічних продуктів, як то гідроксид натрію та гідроксид калію (ці виробництва стали до ладу невдовзі після запуску в 1930-х роках нітратного заводу, зокрема, гідроксид калію випускали вже у 1933-му), метабісульфіт калію та хлорид амонію (виробництво останніх почалось не раніше другої половини 1940-х).
Розвиток майданчику привів до багаторазового збільшення його потужності, так, якщо на момент запуску він міг продукувати 100 тонн сульфату амонію та суперфосфату на добу, то станом на 1989 рік мав річну потужність у 200 тисяч тонн NPK та суперфосфату (і 100 тисяч тонн такого проміжного продукту, як нітратна кислота). Втім, на цей час завод у Кротоне, як і більшість інших італійських підприємств з виробництва добрив, уже переживав складні часи, однією з причин чого були поставки дешевої фосфорної кислоти з Марокко. Також на майданчику вкрай негативно позначились введені з екологічних міркувань обмеження на використання фосфору в мийних засобах, що в 1988-му зумовило рішення Montedison припинити випуск триполіфосфату натрію.
У 1992-му, по завершенні дії пільгових цін на електроенергію, зупинили піч для плавки фосфоритів, а в 1993-му закрили останні виробництва заводу.
Примітки