Петро́ Іва́нович Ле́бедєв — радянський геолог, член-кореспондент Академії наук СРСР (1939), ректор Ростовського державного університету (1921—1922). Основні праці — з мінералогії, геохімії, вчення про корисні копалини.
Біографія Народився 11 (23) серпня 1885 року в місті Пирятин Полтавської губернії в сім'ї викладача гімназії. У 1904 році закінчив гімназію Омська.
У 1904—1909 роках навчався в Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті.
У 1912 році закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету. П. І. Лебедєву в 1934 році присвоєно ступінь доктора геологічних наук за сукупність робіт — без захисту дисертації. У період із 1913 по 1914 рік працював хранителем Мінералогічного кабінету в Північно-Кавказькому університеті Ростова-на Дону. З 1920 по 1923 роки був деканом фізико-математичного факультету, ректором, членом Правління Північно-Кавказького державного університету. Тут він також викладав курси «Генезис мінералів» та «Основи фізико-хімічної кристалографії».
З 1929 по 1931 роки працював у Ленінградському гірничому інституті — читав лекції з мінералогії, в 1936—1937 роках в Московському нафтовому інституті читав курс лекцій з петрографії.
У 1934—1935 роках працював заступником директора Петрографічного інституту АН СРСР, у 1935—1936 роках — на посаді заступника голови Геологічної групи АН СРСР, у 1936—1937 роках працював начальником Геологічного сектора та заступником голови Далекосхідної філії АН СРСР
З 29 січня 1939 року — член-кореспондент АН СРСР, за спеціальністю петрологія, мінералогія, біохімія. Відділення математичних та природничих наук.
З 1945 року працював завідувачем відділу мінералогії та геохімії Інституту геологічних наук АН СРСР, викладав у Ростовському державному університеті — читав лекції з геохімії на геолого-ґрунтовому факультеті університету в Ростові-на-Дону.
В 1945 році очолив велику Кавказьку експедицію АН СРСР.
Праці Лебедєва належать до різних питань описової, теоретичної та експериментальної петрографії, мінералогії, геохімії та вчення про корисні копалини. Експериментально вивчав мінералоутворення в деяких силікатних схемах, поведінку сульфідів у сплавах із силікатами та зробив висновки про умови утворення сульфідних рудних родовищ. Лебедєв проводив польові дослідження в Карелії, на Кавказі та в Закавказзі, Україні, на Кузнецькому Алатау, на Алтаї та Далекому Сході. Серед кавказьких робіт виділяється монографія про вулкан Алагаза, в якій розглянуто історію його формування та описано гірські породи району. Дослідження Лебедєва в Кузнецькому Алатау та роботи на Далекому Сході зіграли істотну роль в розширенні рудної бази сході СРСР.
Помер 3 травня 1948 року в Москві.
Нагороди Орден Леніна (27 серпня 1945) — за видатні заслуги в області геології та підготовки наукових кадрів, у зв'язку з 60-річчям від дня народження Орден Трудового Червоного Прапора (10 червня 1945) Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» (1947)
Публікації Серед основних публікацій :
Геолого-петрографические исследования Малого Хингана. — М.-Л.: Изд. АН СССР, 1939. Петрографические исследования на острое Валааме. — СПб.: Тип. Шредера, 1913.
Примітки
Література
Белянкин Д. С. [и др.], Пётр Иванович Лебедев, «Известия Акад. наук СССР. Серия геологич.», 1948, № 6 Пётр Иванович Лебедев, М., 1952 (Акад. наук СССР. Материалы к библиографии учёных СССР. Серия геологич. наук, вып. 10)
Посилання
Библіографія в інформаційній системі «Історія геології та гірничої справи» РАН.