«Велика брехня: Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору» - книга Андрія Козицького присвячена методам та моделям заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні, які використовували пропагандистські апарати СРСР та російської федерації, щоб усунути пам’ять про геноцид українського народу, що був вчинений кремлем на початку 1930-х рр.
У цій науковій праці проаналізовано етапи, які пройшло заперечення факту Голодомору упродовж 1932-2023 років. Книга складається з дев’яти розділів, які присвячені:
теоретичним питанням дослідження геноциду (Розділ 1), історії заперечення найвідоміших геноцидів ХХ ст. (Розділ 2), чотирьом етапам, які пройшло заперечення Голодомору в СРСР (Розділи 3-6), особливостям заперечення Голодомору в незалежній Україні (Розділ 7), сучасній росії (Розділ 8), перспективам встановлення в Україні кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору (Розділ 9).
15 січня 2024 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулася презентація книги доцента кафедри світової історії модерного часу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка Андрія Козицького «Велика брехня: Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору».
«Велика брехня — це ідея, яка полягає в тому, що для того, щоб по справжньому обдурити велику кількість людей, брехня має бути космічною, гігантських масштабів. Вона має бути настільки нахабна, настільки безапеляційна, аби свідомість людей була паралізована. І в якийсь момент, ті, хто є об'єктом цієї брехні задумались, якщо держава, чи політики дозволяють собі робити такі заяви, значить, щось за цим стоїть», — зазначив автор монографії Андрій Козицький.під час презентації монографії У Києві у лютому 2024 року.
«Первісно наратив заперечення Голодомору виглядав так: комуністичний режим СРСР заперечував Голодомор, влада твердила що ніякого голоду, а тим більше зумисного нищення українців не було, були труднощі із забезпеченням продуктами харчування, це був збіг непередбачуваних обставин. Надалі, у 80-х роках ХХ століття, коли українська діаспора в Канаді та США зробила істотний крок вперед у донесенні правди про Голодомор, наратив модернізувався. Тепер визнавалося, що голод був, але його й далі не визнавали зумисним, а розглядали радше як «своєрідний нещасний випадок на виробництві». Сучасний же етап заперечення Голодомору розпочався у 2000-х роках із приходом до влади в росії путіна. Найбільшої інтенсивності цей процес набрав у 2008-2009 роках», — Андрій Козицький.
Замовник книги «Велика брехня: Методи, наративи та динаміка заперечення Голодомору» — Національний музей Голодомору-геноциду Примітки