Кітабська міжнародна широтна станція — астрономічна обсерваторія в Узбекистані, підрозділ Астрономічного інституту імені Улугбека, розташований в 500 км на південь від Ташкента. Одна з п'яти широтних станцій , розташованих на широті 39°08', які стежать за зміною положення полюса Землі.

Історія Обсерваторія, подібна до Кітабської міжнародної широтної станції, існувала на горі Чарджуя з 1899 по 1919, але була закрита через Громадянську війну. 1925 року Михайло Суботін запропонував створити нову широтну обсерваторію в Узбекистані. Першим її директором призначили , і під його керівництвом було побудовано широтну станцію. Широтна станція офіційно відкрилась 14 листопада 1930 року, але перші спостереження почалися ще роком раніше. У 1934—1939 роках лабораторія брала участь у визначенні прямих сходжень зір на пасажному інструменті. На основі цих даних у сумі з іншими обсерваторіями в Пулковській обсерваторії був опублікований каталог 2957 яскравих зір.

Восени 1941 року більшість співробітників Сімеїзської обсерваторії на чолі з Григорієм Неуйміним евакуювалась до Кітабу, де кримські астрономи продовжили розпочаті в Сімеїзі спостереження змінних зір. На згадку про роботу в Узбекистані Неуймін назвав одну з відкритих ним малих планет (1351) Узбекистанія. У другій половині 1942 року в Кітабі зробили близько 130 астрометричних вимірювань положень малих планетАстрометрия астероидов.

Від 1983 по 1991 рік на Кітабській широтній станції проходили практику студенти . У ході виконання програми 1983—1987 років узбецькі астрономи отримано найбільшу кількість точних положень (540) комети Галлея серед 104 обсерваторій з усього світу. З 1990-х років станція включена до Міжнародної геодинамічної мережі GPS і як опорна станція.

З середини 1990-х років широтна станція припинила свою діяльність, а на її території заснували астрономічну обсерваторію. У 1998 році Кітабську міжнародну широтну станцію перейменували на відділ геодинаміки Астрономічного інституту. З 2006 року на станції почали проводити оглядові програми мережі ПулКОН. У листопаді 2009 року провели спостереження штучних супутників Землі та космічного сміття на нових інструментах, встановлених у межах співпраці з Російської академії наук, що дозволило Кітабській широтній станції отримати новий номер серед станцій стеження за навколоземним простором: 10059.

Керівники обсерваторії

1925—1929 — А. Н. Нефедьєв (1887—1929) — засновник станції й перший директор 1929—1938 (?) — Стоїлов З 1940-х по 1980-і — понад 40 років В. П. Щеглов виконував загальне керівництво роботою Міжнародної широтної станції ім. Улугбека в Кітабі, яка була філією Астрономічного інституту АН УзРСР Від 1954 — Калмиков (як мінімум до 1975)

Інструменти обсерваторії Обладнання обсерваторії в різні роки:

зеніт-телескоп Асканія-Верке Бамберга (D = 110 мм, F = 1290 мм), привезений у вересні 1928, спостереження проводилися з 1929 по 1982 типовий ширококутний зеніт-телескоп ЗТЛ-180 (D = 180 мм, F = 360 мм), 1957 40-см подвійний ширококутний астрограф Цайса (D = 400 мм, f = 3000 мм), встановлений 1975, відновлений 2006 року за договором з Інститутом прикладної математики ім. М. В. Келдиша Фотографічна зенітна труба (D = 250 мм, F = 400 мм), 1975, перевезена з Пулкова ORI-40 (D = 400 мм, F = 915 мм) на монтуванні WS-240 GT 22-см оглядовий телескоп Alpha-ORI (D = 220 мм, f = 523 мм) на монтуванні EQ6Pro, вересень 2007 VT-53d 12,5-см широпольна камера, дуже короткофокусний інструмент з полею зору 15×15°, монтування EQ6Pro Примітки

Посилання

Відділ геодинаміки — офіційна сторінка застарілого сайту Kitab as One of the Five Stations of the ILS: History and Present, історія та наукові результати спостережень на широтній станції Китаб Збірник інформації про обсерваторію Про эвакуацию Симеизской обсерватории в 1941 году в Китаб «Наш воспитанник А. Н. Нефедьев является основателем Китабской широтной станции» Публікації зі словом «Kitab» у NASA ADS